Це дало б змогу координувати зусилля набагато краще, ніж то було у лютому-березні 2014. Зосередження багатьох повноважень у секретаря Ради національної безпеки та оборони у той час було необхідне, але за два роки ситуація у безпековій галузі в Україні насправді не поліпшилася, вважає Ігор Смєшко і обгрунтовує твердження власним досвідом і досвідом, набутим іншими країнами.
Лариса Денисенко: Як у відсотковому порядку оперативно зреагували у виконанні цього указу у ті часи?
Ігор Смєшко: Нажаль, вся наша державна машина демонструє вади. Для мене є неприємним те, що, починаючи з першого Майдану, який нам дав надії на те, що ми швидко перетворимо авторитарну систему, де верховенство права — це перша складова демократичної держави. Ми неуклінно рухалися до руйнування правових традицій і до виконання законодавства.
Перед призначенням секретаря Ради безпеки Турчинова, він ставив умову про те, що йде з Парламенту на цю посаду. Між засіданнями Ради національної безпеки Турчинов отримав надзвичайно великі повноваження, яких раніше не було у жодного секретаря РНБО.
Він в державі відповідає за координацію, контроль над виконанням рішень РНБО, а також над діяльністю всіх силових структур, правоохоронних органів на дотримання законодавства, прийнятих рішень у сфері національної безпеки і в тому числі за боротьбу із злочинністю та корупцією.
Андрій Куликов: Але ситуація тоді була надзвичайна. Можливо, і доцільніше було, щоб все було зосереджено в одній людині?
Ігор Смєшко: На той час у стані війни це був правильний крок. Але у демократичних країнах є 3 системи контролю: виконавчої влади силовими структурами і правоохоронними органами, парламентський та рівень контролю громадянського суспільства. Саме це підсилювало контроль над діяльністю наших правоохоронних органів з боку виконавчої гілки влади, тому що це орган при президентові.
Але рішення прийняті, 2 роки пройшло. Ви відчуваєте, що наша національна безпека і оборона зміцнились, що боротьба з корупцією на вищих щаблях влади показала свої результати, що розслідування резонансних злочинів, які на весь світ виправдали драматичні події на Майдані, коли президент був фактично усунений за злочини.
Але ці злочини мають бути доведені до судового рівня. Саме ключову роль тут від виконавчої гілки влади була передана в плані контролю, координації і планування діяльності всієї системи до секретаря РНБО. Я не говорю про другий парламентський контроль. Нажаль, він у нас взагалі відсутній. Але він суттєвий, адже мав би контролювати секретаря РНБО.
Лариса Денисенко: Як тоді відреагували на цей указ Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, Кабінет Міністрів?
Ігор Смєшко: З перших днів після другого Майдану у нас абсолютно не дотримувалось чинне законодавство. У законах чітко написано, при яких обставинах вводиться воєнний стан. Крім того, у березні, коли вперше було видано в.о. президента указ про часткову мобілізацію, то у законі про мобілізацію 1993 року прописано, що таким актом у нас наступає особливий період у країні.
Ми були у стані агресії, наша територія була захоплена. У законі про оборону написано, що президент в особливий період створює Ставку Головно командування і бере на себе всю відповідальність у воєнний час. Зрозуміло, що вибудовується пряма вертикаль відповідальності.
Згідно із законом про оборону, надавалася можливість створити Ставку Верховного командування, до якого можна було включити практично ввесь Кабмін.
Андрій Куликов: А що б вони там разом всі робили?
Ігор Смєшко: Це я говорю теоретично. Але це залежало б від президента, кого б він повинен був призначити для того, щоб не було проблем забезпечення військових з мобілізацією і таке інше. Кабінет Міністрів мусив тоді напряму виконувати завдання Ставки Верховнокомандування по забезпеченню, формуванню військових резервів, оснащенню і таке інше.
Тобто цей інструментарій був закладений, але ми пішли по лінії антитерористичної операції. Фактично, ми підіграли агресору, який не визнає, що він веде проти нас війну. Він говорить, що у нас громадянська війна. Ми також не визнали, що у нас воєнний стан.
Особливий нонсенс був у ті часи, коли головою СБУ була цивільна людина. Хоча при особливому періоді, який наступав, сама СБУ мала була б переведена у військовий стан. Тобто ми почали порушувати, руйнувати законодавчу базу.
Андрій Куликов: У тому указі, про який говорила Лариса Денисенко, є другий пункт, який і досі обмежується одним словом: таємно. Коли ми дізнаємося, що було у тому пункті?
Ігор Смєшко: Я не знайомий з цим пунктом.