Ірина Соломко: Скільки ще залишилось в Україні людей, які постраждали від Чорнобильської катастрофи?
Павло Шевчук: Я можу сказати лише щодо інвалідів-ліквідаторів та переселених — таких зараз 64 тисячі. Минулого року було 72 тисячі. Ми підрахували, що ще 10 років — і нас нікого не буде: вимираючий клас.
Ірина Соломко: У різні періоди держава виділяла більше або менше коштів на допомогу чорнобильцям. Яка зараз політика держави щодо ліквідаторів?
Павло Шевчук: Держава ніколи не вилучала статті по допомозі ліквідаторам. Інша справа, що вони не виконувались. Але ця влада, за яку народ стояв на Майдані, пообіцяла залишити пільги, але відразу ж їх скасувала. У нас відібрали пенсійне забезпечення, санаторно-курортне лікування — суто формальне. Кожен ліквідатор живе на медикаментах, на які тратиться 3 тисячі гривень чи й більше. У нас хворі кістки, а замінити один суглоб — це 100 тисяч гривень.
Олена Кравченко: Є бюджетна програма медико-санітарного забезпечення ліквідаторів, на яку цього року виділено 60 млн грн.. Завдяки бездарності Міністерства соціальної політики, на ці гроші купували мийні засоби, супутні товари, а не ліки. Ці гроші пішли на області, але постанова міністерства ні про що. Області часто зверталися до міністерства за поясненнями, тому що їм не байдуже, але міністерство ніяких пояснень не дало.
Павло Шевчук: Минулого року міністерство здало в бюджет 7 млрд грн.. Вони змінили розмір наших пенсій без внесення змін до закону, хоча в законі було чітко прописано, що це можна робити тільки шляхом внесення змін. Щоб виплатити нам пенсії у розмірах, передбачених законом, потрібно було 2,2 млрд на рік. Вони здають 7 млрд і навіть не заїкнулися про нас, хоч у Верховній Раді були готові перекинути ці гроші на пенсії.
Яценюк казав, що він за нас «глотки перегризе». Тепер ми бачимо, як він нас захищає. 14 грудня можуть бути неконтрольовані страйки, можуть перекрити міжнародні траси, а це буде скандал. Зараз ветерани Чорнобиля готують закон про звернення в ООН, аби їх визнали рабами.