Фото: rbc.ua
У студії виконувач обов’язків генерального директора «ДТЕК Енерго» Дмитро Сахарук.
Анастасія Багаліка: Про яку кількість підприємств ідеться і які вони були?
Дмитро Сахарук: У «ДТЕК» на непідконтрольній території працювало вісім підприємств. Чотири підприємства у сфері видобування вугілля, тобто групи шахт. Також це була Зуївська ТЕС та три дистрибуційні компанії ( «ДТЕК Донецькобленерго», «ДТЕК Енерговугілля» та високовольтні мережі). Загалом на цих підприємствах працювало 36 тисяч осіб.
Любомир Ференс: Які будуть фінансові втрати? Скільки заробляли ці підприємства?
Дмитро Сахарук: Зараз ми можемо лише говорити про втрати фізичних обсягів виробництва. Наприклад, щодо вугілля ми планували видобути у цьому році 8 мільйонів тон вугілля, також виробити більше трьох мільярдів кіловат-годин на Зуївській ТЕС. Все це вугілля, яке ми планували видобути мало йти на українські ТЕС на контрольованій території.
Любомир Ференс: 15 березня 2017 року на засіданні РНБО прийняли рішення зупинити переміщення грузів через лінію зіткнення, і у той самий день бойовики на непідконтрольній території захопили усі активи енергохолдингу «ДТЕК». Як до цього часу працювали підприємства на непідконтрольній території? Чому бойовики лише у 2017 році їх націоналізували?
Дмитро Сахарук: З 2014 року ми працювали у межах українського законодавства. Те вугілля, яке видобувалося, поставлялося на українські ТЕС. Ми платили зарплати нашим працівникам. Потрібно розуміти, що всі платежі були здійснені в рамках українського законодавства.
Любомир Ференс: На непідконтрольній території українське законодавство не діє.
Дмитро Сахарук: Діє, тому що першого травня 2016 року була прийнята постанова Кабміну №263 про створення енергетичного ринку на непідконтрольній території. Цей ринок був створений і діяло законодавство до тих пір, поки там працювали українські компанії.
Три роки ми намагалися з’єднати у економічному плані контрольовані і неконтрольовані території, ми допомагали Укрзалізниці здійснювати перевезення, вирішувати питання щодо страйків, які були у червні 2016 року.
Тому, чому саме 15 березня бойовики вирішили вкрасти наші підприємства зараз мені важко сказати. Перш за все, на нашу думку, це було пов’язано із торговою блокадою. Це була відповідь так званих «ДНР» і «ЛНР». Так співпало, що 15 березня прийняло рішення РНБО, але підприємства почали забирати ще із 13 березня.
Бойовики два дні ходили по підприємствах, обходили своїх керівників, збирали людей і говорили, що «ДТЕК» припиняє роботу на непідконтрольній території.
Анастасія Багаліка: Чи за ці роки не було жодної спроби зробити щось подібне? Ми знаємо, що у 2014 році діяла велика кількість неузгоджених між собою бандформувань. Часто дії були хаотичні, скрізь віджимали підприємства. Чому цього не сталося із об’єктами «ДТЕК»?
Дмитро Сахарук: Тому що наші підприємства є великі. На кожному із них працювало десятки тисяч людей. І це не кафе, ресторан, чи якесь інше маленьке підприємство, в яке можна зайти, а десятки об’єктів, розташованих у різних містах. Тому захопити підприємства не можливо у один день.
Також всі розуміли, що якщо ти захоплюєш підприємство, то маєш відповідати за заробітну плату. 36 тисяч чоловік – це великі суми, які потрібно виплачувати.
Я думаю, що нам вдалося зберегти підприємства через те, що ми продовжували платити зарплати. А ті люди, які хотіли, то навіть не знали як підступитися до цих підприємств.
Анастасія Баналіка: Але на шахту Засядька зайшли і не дивилися на кількість працівників.
Дмитро Сахарук: Ця шахта була захоплена 11 березня 2017 року. За два дні до захоплення шахти «Комсомолець Донбасу». І всі три роки вона теж працювала в українському правовому полі.
Анастасія Багаліка: Як бойовики дивились на те, що ряд підприємств працюють в українському правовому полі і платять податки українські владі?
Дмитро Сахарук: Вони дуже негативно на це дивилися. Тому що лише у 2016 році наші підприємства сплатили до бюджету України 4,2 мільярди гривень податків. Бойовики неодноразово намагалися змусити нас платити податки, але ми завжди мали одну відповідь: якщо ви нас змусите, то у цей же день ми припиняємо роботу на непідконтрольних територіях і всі проблеми із заробітними платами і соціальними виплатами – це будуть ваші питання. Цей аргумент діяв протягом певного часу, і це нам надавало можливість працювати і стримувати від захоплення наших підприємств.
Анастасія Багаліка: Про які суми зарплат ідеться?
Дмитро Сахарук: Це та ж сама зарплата, яка була до початку конфлікту. Тобто середня зарплата на українських підприємствах.
Анастасія Багаліка: Я маю на увазі частку заробітних плат 36 тисяч працівників – яка це сума грошей фізично?
Дмитро Сахарук: Це близько 350 мільонів гривень щомісяця.
Анастасія Багаліка: У «Економічної правди» опинились дані із російської залізниці. Журналісти роблять висновок, що зараз вивозять 60 вагонів на добу з вугіллям – і це саме ті, що з’явились після захоплення «ДТЕК». Як ви можете це прокоментувати? Які це грошові втрати для України?
Дмитро Сахарук: Якщо говорити про вугілля, яке залишилось непідконтрольних територіях, то лише на наших складах залишилося близько півмільйона тон вугілля. Ми не могли його вивезти через блокаду.
Ми чудово розуміємо, що вугілля, яке лежить на поверхні – це ласий шматочок для тих, хто хоче збагатитися на чужому майні, ми будемо із цього приводу активно боротися, виступати в міжнародних та інших інстанціях для того, щоб не допустити купівлю майна, яке було вкрадено у нас у зв’язку із захопленням.
Щодо кількості, то це лише початок. 60 вагонів на добу – це не велика кількість. Тому що в одному вагоні вміщається 69 тон. Для того, щоб забезпечити одну станцію щодоби має заходити від 8 до 10 тисяч тон. Тому це лише початок, і я думаю, що вони будуть намагатися збільшити обсяг вугілля, яке буде виїжджати з України на території Росії для того, щоб далі йти на споживачів.
Любомир Ференс: Наскільки ДТЕК є зав’язаний на політиці?
Дмитро Сахарук: ДТЕК працює із 2005 року. Різні були часи, але я скажу, що за будь-якого уряду ми працювали офіційно і відповідально. І ми дотримуватимемось цього принципу і надалі.
Я можу сказати, що працюючи відповідально і професійно можна працювати за будь-якого уряду і влади. Тому що єдине наше завдання – це забезпечувати теплом та світлом наших споживачів. Ми цим займаємося і намагаємося максимально тримати дистанцію від політики, яка нічого доброго нам, на жаль, не дає.