Громадське радіо
Андрій Козінчук: Я поїхав, бо тема – мир! Це та тема, яка в нашому ветеранському суспільстві дуже жорстка, бо миром маніпулюють. Мовляв, забудьте про Крим і Донбас – і буде вам мир. Коли нам кажуть «мир», для ветеранів це дорівнює = кинути все і забути про наші втрати, а в світі трохи не так. І мені задали питання: що робити після того, як нам віддадуть Донбас, Крим, посадять всіх злочинців? Я одразу подумав – а як я бачу? Горлівка, мир, я їду зверху на танку в Горлівку, виходять жінки і кидають квіти і одна з жінок каже, що хоче від мене дитину. Це мій образ.
На жаль, так не буде, і танк мені ніхто не дасть, і, можливо, жінки не дуже будуть мені раді. А що ж тоді буде? І нам на тренінгу давали варіанти, як то могло б бути. І були досить класні варіанти, окрім одного – не було жодного варіанту, де однією зі сторін була Росія. Тому що з кожним супротивником можна укласти будь-який договір, коли ми знаємо історично, що цей досвід тримається. А тут….
Все починається з цього мирного документу. Навіть якщо ми заїдемо на танках на випалену землю, то все одно має бути якийсь публічний документ, щоб визнав весь світ. Тому що ось Крим же декілька країн визнало. Відсотків 40% всього тренінгу ми говорили про перемовини і медіацію. Треба говорити якимось чином. А я сиджу на тренінгу і в мене мозок вариться, я розумію, що я поки що не можу, в мене вибухає емоційна частина.
Повну версію розмову можна прослухати у доданому звуковому файлі.