Тетяна Трощинська: Чи можна отримувати вигоду, працюючи зараз на землі?
Василь Міракін: По українських селах дуже багато земель, які взагалі не обробляються і тих, які є унікальними, бо не містять жодних органічних добрим. Таку землю можна сертифікувати та отримувати екопродукцію, яка є дефіцитною у світі.
Тетяна Трощинська: Досі ніхто не втілював цю ідею?
Василь Міракін: Агрохолдинги здебільшого функціонують на паях селян, тому такої мети не було. Їх цікавить певна кількість продукції з гектара. Органічна культура їх не цікавить, тому що вона виростає у менших кількостях.
Василь Шандро: Чому так багато ввозимо з-за кордону, якщо в нас все росте?
Василь Міракін: Земля тут не винна. Ми рухаємось до тієї тенденції, що люди не мають робочих місць. Основне завдання — щоб люди навчилися із обробітку землі отримувати прибуток, маю на увазі, вільне підприємництво.
Тут велику роль грає економічна сторона: люди задумуються над тим, чи варто щось вирощувати, якщо можна купити вже готову продукцію. По-друге, в людей впала мотивація.
Що має зрушити цю тенденцію? Головне — запустити механізм в селі.
Слухач: У Ізраїлі 90% прибутку від сільського господарства приносять колективні господарства, маючи тільки 9% угідь. А в Україні земель для обробітку 25%.
Василь Міракін: Колективні господарства — велика перспектива України. Ми з колегами, проводячи дослідження та складаючи план, дійшли до висновку, що має існувати кооператив, тому запустили цього року Національний аграрний кооператив.
Такі кооперативи дають можливість ефективніше та вигідніше реалізовувати продукцію. Розглянемо, таку культуру як малина, яка є дефіцитом у Європі. Чому українці її не вирощують?
До прикладу, нам треба зібрати 20 т малини за добу. Питання у тому, як це організувати технічно. Рішення — об’єднати зусилля і налагодити роботу, створити таку собі мережу. Таким чином зможемо реалізовувати продукцію великими кількостями і у валюті.