Майданецьке поселення /фото Pourlascience.fr
Розмова з археологом, дослідником Трипільської культури, доктором історичних наук, головним редактором «Енциклопедії Трипільської цивілізації», завідувачем науково-дослідної лабораторії археології Київського університету ім. Бориса Грінченка Михайлом Відейком.
Михайло Відейко: Нині в українських медіа змішалася інформація про статтю німецьких археологів у французькому науковому журналі «Pour la science». Другий матеріал готується до публікації теж у Франції — там тема буде розширена, про всі трипільські поселення. У нас люблять відкривати вітчизняну історію через іноземні видання. Із іншого боку — Європа відкриває нас. Через 50 років після того, як почалися наші дослідження цієї теми. Іноземним вченим знадобилося пів століття, щоб дізнатися те, про що Тальнівська районна газета «Колос» писала ще у 1971 році.
Групове поселення — так переклав термін з французької Google. Загалом ідеться про велике поселення, мегапоселення. Це їхнє розуміння, не наше, бачення стародавньої історії. Воно збігається із тим, яке запропонували вітчизняні вчені ще у 70-х роках минулого століття. Цьогоріч виповнюється 50 років, як вони почали там дослідження феномену стародавньої історії у Європі. У цій статті з французького журналу дії наших дослідників названі «подвигом радянської археології». Це справді подвиг, бо вперше в історії європейської археології було знято план поселення площею у два квадратні кілометри. Це удвічі більше, ніж середньовічний київський Поділ. Це майже весь Київ часів Ярослава Мудрого.
У французькій статті підтверджено те, що давно писали радянські й українські археологи. Додана нова інформація про те, що відбувалося 6 тисяч років тому біля Майданецького поселення.
Михайло Відейко: Зараз це околиця села у Черкаській області. За 240 км від Києва на південь. Це центр України, лісостеп, де протікає багато дрібних річок. Межиріччя між Південним Бугом та Дніпром. Там тече Синюха, яка була кордоном між Річчю Посполитою та Туреччиною. На високому березі річки знаходиться більша частина села, а на низькому — величезне поле, частину якого займає стародавнє поселення. Виходить такий ніби півострів між балкою, річкою, ярами. У поселенні (за результатами магнітного знімання — ред.) — дві тисячі будівель різного розміру розташованих незвично — кілька овалів, вписаних один в одного. З досить регулярним плануванням на той час. Там навіть побачили вулиці, квартали. Між будівлями, розмірами 5 на 15 метрів, височіли споруди розмірами щонайбільше 20 на 30 метрів. За нашими мірками, — це споруди завбільшки з п’ятиповерхівку.
Найцікавіша зараз споруда сховалася під капустою, ми ніяк на те місце не вийдемо. Там зараз вирощують овочі. На супутниковому знімкові побачите, там, де поле блакитнувате, — це капуста. Там має бути найбільша споруда Майданецького поселення — головний будинок для зібрання чи храм, площею у тисячу квадратних метрів.
На новому німецькому магнітному зніманні ми побачили 11-кілометровий шлях з цього села, що веде до річки Тальянки, на північ, до сусіднього села Тальянки. Між сучасними селами Тальянки та Легедзине було ще одне поселення, яке виникло трохи пізніше. Зараз там тривають розкопки. Це одна матеріальна культура, один період і найбільша агломерація населення. Площа Тальянківського міста — 320 га, Майданецького — 200 га. Це один з етапів Трипільської культури. Бо загалом Трипільська культура — це простір від Карпат до Дніпра. Це тисячі поселень. Кілька великих з них — на Черкащині. Більших за розмірами поселень поки що не знайшли. Трипільська історія налічує два тисячоліття. За роки досліджень вивчено 40 різних об’єктів: будівель різного розміру та призначення.
Місто було огороджене палями, палісадом. Було кілька входів, які вели вулицями до головного бульвару. Ліворуч і праворуч якого — еліпси переважно двоповерхових споруд. Вони груповані: на кожні 150 будівель — одна громадська будівля. У Майданецькому поселенні було кілька десятків ремісничих майстерень, в яких виготовляли кераміку. Тож кожен сектор мав не тільки громадську будівлю чи храм, а й гончарну майстерню. Можливо, були й інші майстерні: ткацькі, ковальські. Центральна частина поселення у 20-30 га була незабудованою. Ця інтрига, що ж там було, турбує усіх уже 50 років. Провели розкопки — ніяких слідів утримання худоби, нема слідів будівель. Там щось росло, могли бути поля.
Щодо інтер’єрів будівель вже захищена навіть окрема дисертація. Під час розкопок дуже багато деталей інтер’єру знаходять, їх можна побачити у Легедзиному у заповіднику «Трипільська культура».
Повністю програму слухайте в аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS