Надягнути наручники — це не показник, — поліцейська Майя Бреславська

Про гендерні та інші стереотипи, з якими потрібно боротися поліції, про роботу жінок у поліції розповіли заступниця командира батальйону управління патрульної поліції у місті Києві Майя Бреславська та Ольга Веснянка, тренерка нових поліцейських, викладачка курсу «Недискримінація і толерантність у роботі патрульних»

Андрій Гарасим: Як ви вирішили стати поліцейською?

Майя Бреславська: Все началось 8 месяцев назад. Как только я узнала, что происходит набор в новую полицию, увидела, что все серьезно, страна меняется. Сидя на старой работе, я заполнила все анкеты, пришла на тесты и прошла первый этап.

После этого я готовилась к следующему этапу — физической подготовке. Готовилась и на работе, и после работы на стадионе. До этого я профессионально занималась фехтованием, я мастер спорта по фехтованию.

Наталя Соколенко: Те, що ви — жінка, сприяло чи заважало кар’єрному росту?

Майя Бреславська: В новой полиции абсолютно нет никакого разделения между полами. Как ребята, так и девушки имеют одинаковые права, их слово равносильно. Я не чувствую напряжения, что я женщина и ко мне относяться более мягко или наоборот.

Я полицейский, я исполняю свои функции, и общаясь с гражданами, у меня не было таких ситуаций, когда бы меня поставили в неловкое положение, что я девушка-полицейский.

Наталя Соколенко: У курсі для поліцейських ідеться про недискримінацію до громадян чи всередині колективу також?

Ольга Веснянка: У цьому курсі ідеться про те, що таке дискримінація, що упередження і стереотипи заважатимуть роботі патрульних. Приємно чути про досвід Майї Бориславської, але не в усіх такий позитивний досвід. У курсі є пара про гендерну чуйність у роботі патрульних — ми відверто обговорюємо із хлопцями, яких більшість серед слухачів курсу, і з жінками, які труднощі можуть заважати спільній роботі.

Якщо люди будуть ставитися одне до одного з повагою, буде ефективна реакція на ті виклики, які є у суспільстві.

Я знаю, що є добрий досвід, коли жінки ідуть на високі посади, але у мене є випускниці, яких поставили патрулювати у Борисполі разом — це двоє невисоких дівчат, — і вони скаржилися, що у їхній роті командир каже: якщо ти важиш менше 100 кіло, то не маєш права працювати у правоохоронних органах. На його думку, лише фізична участь у роботі є важливою, хоча жінки мають ефективні комунікаційні навички, і це часто допомагає.

Андрій Гарасим: Існує стереотип, що жінка-патрульний не може затримати порушника. Наскільки він справедливий?

Майя Бреславська: Все девушки-полицейские прошли физическую подготовку, все в достаточно хорошей физической форме. Девушка не хуже справляется из задержанием, и если нужно, она это сделает.

Но не всегда нужна сила: надеть наручники — это не показатель. Например, людям в состоянии алкогольного опьянения страшно, у них стресс. Есть такие варианты, когда достаточно поговорить, и, если требуется, применить специальные средства.

Ольга Веснянка: До речі, у цьому курсі викладаємо не лише гендерну чуйність, а те, що таке злочини на ґрунті ненависті або етнічний профайлінг у роботі поліції. На це часто звертали увагу на міжнародній арені щодо України.

Раніше часто людей зупиняли лише за зовнішністю: це, наприклад, ромський чоловік або людина з Грузії. Студенти під час курсу іноді кажуть: але ж дійсно, є грузини-крадії. Я кажу: так, Міхаїл Саакашвілі або Ека Згуладзе, яка вас сюди привела. Давайте не будемо узагальнювати.

Андрій Гарасим: Скільки жінок у вашому батальйоні?

Майя Бреславська: В батальоне — около 150 из 480, по Украине вообще — 21% — это достаточно большое процентное соотношение с другими европейскими странами.

Андрій Гарасим: Можна якось визначити середній тип жінки, яка прийшла у поліцію?

Майя Бреславська: Где-то 98% это люди с высшем образованием, часто не с одним, многие с юридическим или техническим образованием.

Андрій Гарасим: На зв’язку із нами начальник управління патрульної поліції у місті Львові Антон Пузиревський. Вам вдалось віднайти контакт із мешканцями міста?

Антон Пузиревський: Звичайно, робота на вулиці передбачає контакт із громадою. Ми зустрічаємося із різними організаціями як формально, так і неформально, знаходимо різні точки, спільну мову.

Наталя Соколенко: Як ви реагуєте на скарги чи зауваження громадян?

Антон Пузиревський: Є служба моніторингу, як відслідковує всі звернення громадян в усній, письмовій формі і навіть через соцмережі. Приймається рішення, його озвучується через ЗМІ чи офіційні сторінки.

Ініціатива громади полягає у спільних проектах. Відбувається робота із школами, із вишами. Процес постійний, ми міняємось, міняються люди, вони нам щось підказують, ми беремо це до уваги.

Андрій Гарасим: Який відсоток у патрульній поліції Львова?

Антон Пузиревський: Приблизно 25-30%.

Ольга Веснянка: У деяких ротах скаржаться, що командир роти ставить чоловіків і жінок патрулювати окремо. Яка у вас практика?

Антон Пузиревський: Ставити двох жінок у патруль — ми таке не практикуємо. Можуть виникати різні ситуації. Можна поставити дівчину третьою у патруль, особливо у вихідні, коли виникає багато сімейних сварок. Присутність жінок тут необхідна. Але ставити окремо жінок і чоловіків — думаю, і самі патрульні були б від такого не в захваті.

Наталя Соколенко: Командир роти патрульної поліції у Києві підозрюється у привласненні 11 тис. доларів. Що ви можете про це сказати?

Майя Бреславська: Об этом случае я слышала, но деталей не знаю. Процессуальные моменты по данному случаю проходят, и вскоре мы узнаем, какое решение примет суд.

Наталя Соколенко: Із сьогоднішньої ситуації зрозуміло, що тотального «кришування» немає. Як розв’язуються конфліктні ситуації?

Майя Бреславська: Если есть какая-то спорная ситуация, разногласия, патрульный не может скрывать факт происшествия. В экипаже 2-3 человека, если что-то происходит, за это отвечают все. Лучше прийти и сказать.

Андрій Гарасим: Які поради ви дасте жінкам щодо безпеки на вулицях?

Майя Бреславська: Есть несколько практичных советов. В первую очередь, выбирать правильный маршрут — идти хорошо освещенными дорогами, где есть люди. Не рекомендую в вечернюю пору, возвращаясь домой, слушать музыку. Если же девушка столкнулась с тем, что не может уйти от разговора с мужчиной, ей нужно осмотреться, кто ей может помочь.