Нам потрібно постійно пропагувати в світі найкраще зі свого, - оперна співачка Вікторія Лук’янець

Сьогодні та завтра з 11.00 відбуваються майстер-класи Вікторії Лук’янець в Музеї книги та друкарства України.

Говоримо про творчість та необхідність популяризації української музики в світі.

Дмитро Тузов: Наскільки світ знайомий з українською музикою, з українськими композиторами?

Вікторія Лук’янець: Незнайомий. А це перлини – їх можна порівняти з найкращими зразками світової сучасної музики. Це не гірше, ніж Шнітке, не гірше Пендерецького. А якщо, вибачте, краще.

Василь Шандро: Чи про багато наших імен ми так само не знаємо?

Вікторія Лук’янець: Не знаємо дуже багато. Тому треба це робити, треба шукати. Треба виймати з надр все, що в нас є найкраще.

Дмитро Тузов: Як просунути українську музику, щоб із нею більше були ознайомлені в Європі та в цілому світі?

Вікторія Лук’янець: У нас навіть вже є такі думки. Зараз весь липень-серпень у Відні проходить величезний фестиваль музичного фільму та концерту. Це вільний вхід – туди приходить будь-яка людина. Найкращого ґатунку опери, балети, спектаклі та концерти! Це вже має таку традицію, ви не уявляєте! Люди чекають цієї події.

Знаєте, яка в нас виникла ідея? А хто забороняє створити такий фестиваль в Києві? А якщо зробити це з Італійським культурним центром,  з Австрійським. Можна зробити таку систему: сьогодні йде опера, записана в Ла Скала, завтра – «Пророк» Мейербера, а післязавтра Лятошинський – «Богдан Хмельницький» із архівів.

Якщо це будуть італійські, австрійські культурні центри, вони ж точно на це звернуть увагу та понесуть далі в люди. Нічого ми без цього не зробимо, поки не будемо постійно пропагувати своє найкраще.

Дмитро Тузов: Ви українка, співаєте у Відні. Очевидно, у вас дуже багато шанувальників. Ви цим провокуєте інтерес до України?

Вікторія Лук’янець: Аякже! Я вважаю, що це найголовніша моя місія як людини, як громадянки. В ці наші страшні лютий та березень 2014-го року всі мої студенти, не тільки українки, після уроку ланцюжком стояли на Рінг – всі-всі! Я ходила на роботу по Відню тільки в українському національному одязі. Я вважала, що таким чином мушу показати цю ідентичність.

Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.