Громадське радіо
Так вважає директор школи імені Івана Багряного Сергій Горбачов, з якими ми поспілкуємося про те, наскільки поширена тема медіаграмотності в Україні.
Ірина Славінська: Що ми можемо сказати про медіаграмотність в Україні? І на якому рівні ця тема присутня в інших пострадянських країнах?
Сергій Горбачов: Вони років на 10 відстають від нас, там є усвідомлення серед активної частини освітян та журналістів, які розуміють важливість цієї теми, і вони її почали розвивати. Але там зроблено ще дуже небагато в інституціональному сенсі.
В нас же в минулому році у Міністерстві освіті було ухвалено рішення про затвердження програми інтенсивного розвитку медіаосвіти. Зараз в усіх областях України є опорні школи, є декілька різноманітних програм тощо. Тобто Україна пройшла вже три етапи цього розвитку: громадянська активність, пілотні проекти на рівні Академії Наук Міносвіти, і це вже вийшло на досить серйозний рівень, коли почало входити в програми.
А два тижні тому у Харкові відбувся edcamp, де ми опитували людей, як треба оцінювати роботу вчителя, і як треба оцінювати здобутки учнів. І для мене було цікаво і неочікувано, що дуже багато людей згадали медіаосвіту як абсолютно необхідний компонент професійної якості вчителя. Я навіть не думав, що це настільки глибоко проникло. Тобто робота з цією темою дає результати, і в освітянській спільності формується усвідомлення, що медіаграмотність – це дуже важливо і потрібно.
Андрій Куликов: Ви маєте на увазі людей, які працюють у шкільній освіті, чи людей, які працюють у вишах?
Сергій Горбачов: Там, на edcamp здебільшого були вчителі шкіл. Стосовно вищої школи, я також бачу, що є певні зрушення. Як на мене, нам потрібно вводити спеціальність медіапедагог. Проблема в тому, що мало людей знаються на медіа в освіті, і мало журналістів знаються на шкільних проблемах.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.