Тетяна Трощинська: У більшості органів державної влади рейтинг довіри зараз на рівні 2012 року. Є якась така негативна тенденція…
Оксана Форостина: Вона є передбачувана і очікувана. Очевидно, що частина людей в Україні під тим, що зветься реформами, розуміли те, що вони будуть жити краще, зокрема матеріально. Насправді ж, реформи означають, що деякий час буде гірше і буде менше комфорту. Тут йдеться про невиправдані очікування. Ще у часи Майдану можна було передбачити, що якась частина людей буде розчарована.
Серед людей, що незадоволені Верховною Радою, є ті, хто під змінами і реформами розуміє більше комфорту, і ті, хто вважає навпаки. Народні депутати недооцінюють українське суспільство. Вони переоцінюють запит на популізм.
Тетяна Трощинська: Ми часто забуваємо говорити про те, як змінилося суспільство, коли говоримо про успіхи певних органів у проведенні реформ…
Оксана Форостина: Я з подивом сьогодні читала, що дуже багато людей вважають сьогоднішній день траурним. Чому? Ми можемо вшановувати загиблих 20 лютого і пам’ятати їх решту 364 днів у році. Але чому сьогодні має бути день трауру? Це є свято пробудження надій.
З одного боку мені так само прикро бачити під стелою цю велику сцену, але, все-одно, хтось би цю сцену (політики або якісь неадекватні люди) узурпував би.
Василь Шандро: Ті заклики, які були на Майдані два роки тому наразі не працюють… Що це за заклики зараз на Майдані? Це є намагання реабілітувати атмосферу дворічної давності?
Оксана Форостина: На Майдані було багато закликів і з першого вечора була конкуренція гасел. В перший вечір звучало: «Слава нації! Смерть ворогам!» і моментально вийшов якийсь студент, який натомість проголосив: «Слава раціо!». Еволюція гасел відбувалася весь час. Помаранчевий Майдан був дуже однозначний, а тут було багатоголосся.
Василь Шандро: Як після Майдану змінилась культура? Ви помітили якусь різку, кардинальну зміну в мистецтві і культурі України?
Оксана Форостина: Те, що стало більше свободи, це вже зміна. Але мистецтво розвивається за своїм ритмом, який не завжди збігається з ритмом суспільних і політичних змін. Серйозне осмислення Майдану у мистецтві прийде трохи пізніше.
Василь Шандро: Після революції Гідності, ми бачимо, що письменники, які щось роблять за кордоном, живуть окремо від Міністерства культури. Багато хто висловлюється, що, можливо, треба позбутися такої інституції як Мінкульт. Чи в цьому є якась логіка?
Оксана Форостина: З того, що мені відомо, проблема не стільки в Міністерстві культури, скільки в цілому в законодавчому корпусі. В нас на кожну галузь культури є якийсь закон, крім літератури.
Тетяна Трощинська: Що ви думаєте про ініціативу президента оголосити наступний рік, роком англійської мови?
Оксана Форостина: Це дуже добре, головне, щоб це робилось не для звітності, а щоб це дійсно було втілено. Стратегічно це правильно. Це дасть можливість синхронізувати сучасну освіту. Для нас це є питання виживання в глобальному світі. Бо якщо ти неосвічений, то приречений на злидні.
Повний варіант бесіди слухайте у звуковому файлі.