«Громадське радіо»
Директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович повертає тему Чорнобильської катастрофи в публічний дискурс і розповідає про реакцію на аварію тодішньої радянської влади, організацію заходів із ліквідації наслідків трагедії та злочинну природу комуністичної системи.
Андрій Гарасим: Якби не Чорнобиль, Україна би стала незалежною у 1991 році?
Володимир В’ятрович: Україна би стала незалежною, але невідомо, чи у 1991 році. Документи, з якими я працюю, свідчать про те, що аварія на ЧС була однією з переломних подій, що наблизила розпад СРСР і надала динаміки українському антирадянському національно-демократичному руху.
Андрій Гарасим: До чого ще призвела трагедія в тодішньому суспільстві?
Володимир В’ятрович: Чорнобильської катастрофи не могло не бути. Документи КГБ свідчать про те, що будівництво реакторів і умови їх функціонування неодмінно би стали причиною аварії.
Зокрема, заради пришвидшення відкриття реактора, використовувалось неякісне обладнання, а матеріали розкрадались.
До 1986 року відбулось кілька аварій з витоком радіоактивних речовин, але інформація про них блокувалась.
Аварія на ЧС 1986 року засвідчила безпорадність радянської держави у боротьбі з наслідками цієї аварії. Врешті люди зрозуміли, що така поведінка держави змушує їх рятуватись самостійно, таким чином було завдано удару по одній з найважливіших основ радянської людини — патерналізму.
Крім того, ті, хто були лояльними до режиму і вийшли на парад 1 травня, піддавали свої життя загрозі. Фактично, лояльність до влади стала джерелом загрози.
Василь Шандро: Наскільки цей прецедент можна віднести до злочинів радянського режиму?
Володимир В’ятрович: Аварія стала наслідком не якихось технічних причин, а конкретної системної помилки, а саме — існування Радянського Союзу. Тому я переконаний, що ця аварія належить до злочинів радянського режиму, крім того, її використовували для боротьби з незгодними.
Один з документів КГБ свідчить про те, що латвійські й литовські воєнкомати, а також воєнкомати Львівської й Івано-франківської області мобілізовували людей, не повідомляючи їх про те, куди саме їх відправляють.
Якби не радіоактивна хмара над Швецією, що була зафіксована 28 квітня 1986 року, ми б, може, і не дочекались офіційного пояснення того, що сталося в Чорнобилі. Аварія показала, що тоталітаризм не має кордонів, а наслідком радянського режиму стала аварія на ЧС.
Андрій Гарасим: В кого була найменш адекватна реакція: у керівництва Радянського Союзу чи у місцевого керівництва?
Володимир В’ятрович: Думаю, перш за все, у місцевого керівництва.
Коли в 1985 році Горбачов почав перебудову, Україна лишалась заповідником застою, тому ця аварія скомпрометувала Щербицького і завадила йому стати уособленням контрреволюції по відношенню до Горбачова.
Василь Шандро: Наскільки ця трагедія позначилась на українській національній пам’яті?
Володимир В’ятрович: Чорнобильська катастрофа, як і деякі інші трагедії XX ст. не були осмислені українцями.
Андрій Гарасим: Чому?
Володимир В’ятрович: На першому етапі це було бажання влади приховати факт аварії, а потім — небажання говорити на болючу тему і розчинення.
У нас навіть одразу не з’явилось перекладу книжки Світлани Алексієвич «Чорнобильська молитва», тому Оксана Забужко вчора сказала, що вважала своїм обов’язком перекласти її.