Говорили з Дар’єю Анцибор, фольклористкою.
Дар’я Анцибор: Я починала писати дослідження про епідемічний фольклор у 2009 році, на той момент — свинячого грипу. Ця тема для мене не те що не нова, вона постійно зі мною. Зараз відтворюються один в один тексти, які були понад десять років тому. Наш мозок насправді все це пам’ятає і певні сюжети загадуються саме тоді, коли рівень паніки зростає.
Стереотипна реакція на страх завжди однакова. Перше – передати інформацію далі, щоб захистити себе і найближчих. Другий момент — ми хочемо захистись емоційно, це нормальне явище, що навіть після найстрашніших якихось катаклізмів у нас буде етап, коли ми будемо з цього сміятися. Ситуація нестабільності всіх демотивує і дестабілізує. Люди шукають легких рішень, зараз це особливо видно.
Реакція в Україні дуже схожа на реакцію інших пострадянських країн в тому плані, де у нас не вистачає довіри до влади. Коли ми говоримо про Україну, тут у нас звісно з’являються дуже багато інформації, яку неможливо перевірити, але це гіпотетично може статися. Специфіка українських пандемічних текстів у тому, що у них проявляється дуже багато недовіри до влади. Наприклад, коли ми говоримо про те, що справжню кількість заражених замовчують і насправді значно більше людей захворіли.