«Найважливіже в портретах з війни, що бійці дивляться вам прямо в очі»,— Котлярчук

Василь Шандро: З чого почався проект?

Андрій Котлярчук: В мене є дуже великий архів фотографій, у тому числі солдатів Другої світової війни. Коли я в них вдивлявся, виявилося, що є різниця між репортажними знімками та постановними, на яких чітко спостерігаються якісь деталі.

Цей проект виник тому, що я хотів зробити пам’ятник цій війні. Це постановні метрові фотографії бійців, які дивляться вам просто в очі. Під кожною світлиною є вислів самого бійця. Ці фото є цікавими, адже за ними можна спостерігати, як майже за півроку змінилося спорядження: зараз в АТО вже є потужна сучасна зброя, а минулої осені дехто ще воював антикварними рушницями.

Анастасія Багаліка: Де саме відбувалася зйомка?

Андрій Котлярчук: Всі світлини було зроблено у листопаді-грудні під Маріуполем і у самому Маріуполі. Є світлини із нульового кілометру — фактично лінії фронту.

Василь Шандро: Що вас найбільше вразило у розмовах з героями фотопортретів?

Андрій Котлярчук: Мене вразило те, на скільки різні люди: від злодіїв до героїв.

Анастасія Багаліка: Ви акцентували увагу на тому, що дуже важливо, щоб боєць дивився в очі. Це додає якісь деталі, яких не дає репортажна зйомка.

Андрій Котлярчук: Миттєві знімки не цікаві людям. Історія доводить, що всі найвидатніші знімки Другої світової, є постановними. Через це у мене навіть не було думки робити миттєвих світлин. Вони не є вигаданими, історія залишається, просто на фото люди поставлені у правильному ракурсі.

Василь Шандро: На скільки доречно називати такі роботи творами мистецтва?

Андрій Котлярчук: В них є всі складові не тільки мистецтва, але і вдалого проекту. По-перше, це філософська ідея. По-друге, цей проект є затребуваним у суспільстві.