В його публікаціях чимало гострої критики на адресу головнокомандувача Петра Порошенка і начальника Генштабу Віктора Муженка. Журналіст каже, що після його статей про трагічні події у Дебальцево, його почали звинувачувати у підігруванні ворогу, однак він продовжує публічно висловлювати критикувати воєначальників: “Це нормальна цивілізована практика: дії військового керівництва так само мають бути під контролем громадянського суспільства, парламенту. На жаль, у нас слабке громадянське суспільство, слабкий парламентський контроль за військовими операціями. Через те, що ми не можемо добитися відставки некомпетентних воєначальників, гинуть наші вояки”. Юрій Бутусов нагадав, що у США кожну військову операцію, щодо якої є нарікання громадянського суспільства, опозиції, публічно розглядають у Конгресі США із викликом на трибуну командирів. Юрій Бутусов також відповів на запитання читачів фейсбук-сторінки Громадського радіо і слухачів, що ставили питання по телефону.
Наталя Соколенко: Ви пишете в своїй статті, що офіс НАТО шле листи до Міністерства оборони України і в Генштаб з приводу неефективного реформування сектору безпеки, але наші генерали ці листи ігнорують. Що відбувається?
Юрій Бутусов: На минулому тижні помічник Генсекретаря НАТО Джеймс Аппатурай офіційно заявив, що Україна не докладає зусиль щодо термінового реформування Міністерства оборони та Генерального Штабу, що армія не готова до реформ. Також я вчора оприлюднив фрагмент листа офісу НАТО до Адміністрації президента України, в якому висловлюється занепокоєння з приводу того, що реформування сил спеціальних операцій України відбувається не за стандартами НАТО, а якимось дивним українським шляхом, який не зрозумілий експертам. А проблема полягає в тому, що жодна державна структура не може проводити реформування самої себе. Це мають робити люди ззовні. Адже 23 роки, особливо останні 3 роки, система безпеки України знищувалась. Цієї системи зараз не існує. Озброєння армії розпродавалось військовим керівництвом, яке й зараз продовжує займати свої керівні посади. Був створений навіть цілий ринок військової техніки. Тобто наші військові керівники і керівники держави не були мотивовані будувати не залежну від Росії державу, а останні 3 роки Янукович виконував план підпорядкування України Росії на правах якоїсь автономії. Тому ці люди, які залишились з тих часів, не можуть і не хочуть, звичайно, проводити ці реформи.
Наталя Соколенко: Що робити? Хто має проводити реформи в силових відомостях?
Юрій Бутусов: Проводити реформи мають незалежні експертні групи. Звичайно, чинні держслужбовці і військові можуть брати участь в цих групах, але не вони мають бути головними в цьому процесі. Тому що немає, насправді, кому головувати, бо в нас немає армії, адже якби вона була, то не відбулось би анексії Криму та захоплення Донбасу. Мало того, що в нас немає армії, в на с немає і держави, як інституції. Звичайно, це жахливо, але з іншого боку, в нас є шанс створити на основі того, що не існує, нову систему, яка буде адекватна сучасним викликам. Адже за рік війни ми отримали тисячі офіцерів, солдатів, сержантів, які мають реальний бойовий досвіт, і нам не потрібні багаторічні програми по створенню армії, тому що ці люди вже можуть займати вищі посади і створювати нову систему. І от серед них і має створюватись експертне середовище, бо вони воювали не в кабінетах і точно знають, які реформи потрібні армії.
Наталя Соколенко: Що потрібно зробити, щоб президент посприяв проведенню реальних реформ?
Юрій Бутусов: Потрібно говорити і висвітлювати правду. Але з лютого цього року інформаційна політика почала будуватися таким чином, що вся критика сприймається виключно, як політичне протистояння. Замість того, щоб очолити реформи, першими визнавати проблеми і дякувати за підказки, в Адміністрації президента обрали тактику обливати брудом будь-кого, хто розказує про реальний стан в армії. І оскільки наші захисники перестали бачити якісь зміни, вони самі почали критикувати військове керівництво, писати в Facebook та викладати відеоролики про стан техніки, харчів та одягу в армії, щоб хоч так бути почутими. А наш президент демонструє істеричне ставлення до критики, вважаючи її спробою примусити його зробити кадрові рішення. Да всі і так знають, що все погано, але для цього критика і існує, щоб структуризовати проблему, визначити пріоритети і вирішити її.