У першому читанні прийнято закон, який вносить зміни до законодавства у сфері надання психіатричної допомоги, і робить його більш гуманним
Розібратися в том, що є, і що зміниться нам допоможе Сергій Шум, автор змін до законодавства кандидат медичних наук, завідувач відділу судово-психіатричної профілактики та амбулаторних судово-психіатричних експертиз Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України
Лариса Денисенко: В чому полягає ця гуманізація вашого законопроекту?
Сергій Шум: Майже 15 років тому, в 2000 році, був прийнятий Закон України «Про психіатричну допомогу», який на той час був прогресивний, хоча б тому, що на той момент взагалі не існувало законодавчого регулювання надання психіатричної допомоги.
За ці 15 років ми побачили недоліки, які існують в законодавстві. Наприклад, є проблема з поновленням цивільної дієздатності фізичної особи, яку було визнано недієздатною. Недієздатна особа не може звернутися з заявою до органів державної влади, не може самостійно приймати рішення щодо надання їй психіатричної допомоги, не може звернутись до суду, навіть із заявою про поновлення власної дієздатності.
За останні 10-20 років велика кількість недієздатних осіб була позбавлена дієздатності безпідставно
Лариса Денисенко: Також вона не може звертатися до банківських установ, не може відкривати картки та розпоряджатися своїм майном. Тобто за цю людину рішення ухвалюють інші.
Сергій Шум: Так, саме тому Європейський суд з прав людини звернув на це увагу, Україна програла недієздатній особі в ЄСПЛ. Ми в нашому законопроекті передбачили всі особливості, які потрібні для недієздатних осіб: згода опікуна на поновлення дієздатності та на госпіталізацію недієздатної особи до стаціонару більше не потрібна, недієздатна особа може сама вирішувати ці питання.
Лариса Денисенко: Що відбувається зараз з правом звернення до суду щодо відміни статусу недієздатності? Деякі лікарі психіатричних медичних закладів часто відмовляють в доступі недієздатних осіб до правосуддя, пояснюючи це тим, що людина перебуває не в адекватному стані і немає жодної можливості її фізичної присутності в залі судового засідання.
Сергій Шум: Так, те, що ви говорите, відповідає дійсності, однак не кожна недієздатна особа за своїм психічним станом не може перебувати в залі судового засідання. Більш того, не кожна недієздатна особа потребує стаціонарної психіатричної допомоги. Це відбувається через зловживання опікунами своїми опікунськими правами, відправляючи недієздатну особу до психіатричних закладів, вони переслідують власні цілі.
Ірина Славінська: Яка роль моніторів та волонтерів, які моніторять місця несвободи, наприклад, у психіатричній лікарні, у тому, щоб впроваджувати це нове законодавство і звертати увагу на гарячі точки? Адже на перший погляд, монітори тільки фіксують якісь факти порушень.
Сергій Шум: І це дуже добре, тому що сама система не може себе виправити. Нам потрібні зовнішні спостерігачі, які б звернули увагу на ті речі, які ми не помічаємо внаслідок своєї професійної деформації.
Ірина Славінська: Які ви пропонуєте механізм для недієздатної особи, яка в разі ухвали законопроекту зможе самостійно подавати в суд із заявою щодо перегляду свого статусу недієздатності?
Сергій Шум: В запропонованому нами законопроекті ми висловлюємо ідею того, що недієздатна особа не може позбавлятись розуміння того, що з нею відбувається. Тому що за своїм психічним станом дуже мала кількість людей взагалі не може приймати рішення щодо свого життя.
На жаль, за останні 10-20 років велика кількість осіб була визнана недієздатними безпідставно. І коли до нашої установи надходять цивільні справи про поновлення дієздатності, ми бачимо, що особа взагалі ніколи не була такою, що не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Тому ми відстоюємо позицію, що особа самостійно може приймати це рішення.
Ірина Славінська: Тепер це рішення замість лікарів будуть приймати судді?
Сергій Шум: Ні, судово-психіатрична експертиза є обов’язковою, коли йдеться про поновлення дієздатності. Але недієздатна особа може приймати самостійно рішення щодо звернення до суду та надання їй психіатричної допомоги.
Взагалі на наш погляд, така правова категорія, як недієздатність, є дещо застарілою, і юристам треба переглянути, наскільки доцільно у ХХІ столітті позбавляти особу всіх її громадянських прав.
Лариса Денисенко: За якими чинниками зараз визначається, що людина є недієздатною?
Сергій Шум: Коли ми говоримо про судово-психіатричну експертизу, є велика проблема в методах, які застосовуються.
Ірина Славінська: Тобто вони неоднорідні? І різні психіатричні експертизи користуються різними методами?
Сергій Шум: Так, це передбачено Законом України «Про судову експертизу». Там прописано, що судово-медичні та судово-психіатричні експерти застосовують в своїй діяльності методи, які не потребують обов’язкової державної реєстрації . Інші ж експерти всі свої методики реєструють. І не може експерт проводити експертизу якимось іншим чином, ніж зафіксовано державою. Не можу пояснити, з якої причини судово-медичні, судово-психіатричні експерти — це виняток з іншої маси судових експертів.
На наш погляд, така правова категорія, як недієздатність, є дещо застарілою, і юристам треба переглянути, наскільки доцільно у ХХІ столітті позбавляти особу всіх свої соціальних прав
Ми можемо побачити, як судово-психіатричний експерт визначає діагноз — розумова відсталість, а у висновку експертизи взагалі нічого не сказано про те, що проводилось дослідження інтелекту.
Лариса Денисенко: Що ви можете порадити, коли людина знаходиться в закритому закладі на примусовому лікуванні і хоче змінити свій статус, а медична комісія в тому самому закладі блокує навіть намагання людини вийти до суду?
Сергій Шум: Це ми вже говоримо не про цивільне законодавство, коли йшлося про дієздатність-недієздатність, а про кримінальне. Тобто доречно говорити «неосудна особа, до якої застосовано примусові заходи медичного характеру». Ми такі справи також програли двічі в ЄСПЛ. Згодом нашу увагу звернули на те, що в нашому законодавстві передбачено, що особі, якій продовжуються примусові заходи медичного характеру, не обов’язково бути в залі судового засідання.
Друге, на що нам зауважили, — що особа не може самостійно звернутися до суду, це вирішує лікар того медичного закладу, в якому вона залишається. І така особа залишається сам на сам з державою, яка сама проводить експертизу, виносить рішення про необхідність лікування, подає в суд документи для того, щоб продовжити або змінити вид цього лікування.
Ці всі речі ми передбачили в законопроекті для того, що ці права людини можливо було реалізувати.
Ірина Славінська: Цей законопроект прийнятий в першому читання 5 жовтня. Яке його подальше життя?
Сергій Шум: Ми врахуємо всі зауваження, доопрацюємо його, буде друге читання. Тому сподіваємось, що незабаром всі зміни, що ми запропонували, запрацюють.