Громадське радіо
В Україні створили міф, сказали, що це дна з найкращих конституцій в Європі. Але на сьогоднішній день немає жодного розділу Конституції, який не треба доопрацьовувати або вдосконалювати, – говорить Сергій Головатий.
Дмитро Тузов: 28 лютого Конституційний суд виніс вердикт по знаменитому мовному закону «Колесніченка-Ківалова», визнавши його неконституційним, щоправда за процедурою, а не за суттю. Прокоментуйте це рішення.
Сергій Головатий: Одразу скажу, що суддя Конституційного суду не може давати оцінку діяльності самого суду, суддів Конституційного суду, говорити на політичні теми та давати оцінку рішенням Конституційного суду, але за винятком тих рішень, у яких суддя має окрему думку.
У даній ситуації я можу говорити, бо не голосував: був заприсяжений у п’ятницю, а рішення суд ухвалив чи у вівторок, чи в середу. Але я можу говорити про це рішення, тому що суд мене залучив як експерта в цій справі. Впродовж двох днів я давав свої експертні висновки стосовно цієї справи.
Під час експертних висновків, відповідей на запитання суддів, я доводив свою позицію, що скасувати цей закон винятково лише на підставі порушення процедури – це замало. Авторство десятої статті Конституції належить мені, я знаю ці формули стосовно статусу державної мови та інших мов, включно з російською, яка за Конституцією має юридичний статус мови національної меншини.
Свій експертний висновок я спочатку виклав письмово, він десь обсягом 70 сторінок. Я проаналізував і сам закон, і європейську хартію міноритарних і регіональних мов, на яку посилався закон, спотворивши переклад. І я розкрив невідповідність Конституції України статей закону «Колесніченка-Ківалова» в матеріальній площині, а не в процесуальній. Знаючи, що там була порушена вся процедура ухвалення, але я дуже просив суд, щоб він у своєму рішенні, в мотивувальній частині, виклав невідповідність закону в матеріальному плані – яким статтям Конституції закон не відповідає за змістом.
Якщо законодавець далі буде напрацьовувати новий закон, то він мусить чимось керуватися. А чим він мусить керуватися? Тим, що викладе Конституційний суд у своєму рішенні, щоб мати напрямні, методологічну основу.
Дмитро Тузов: Закон був визнаний неконституційним за процедурою. У ній: «відбувалося блокування народними депутатами виступаючих, фізичне перешкоджання голосуванню та кнопкодавство під час ухвалення проекту закону». Ми з вами знаємо, що це не унікальні явища в нашому парламенті. Чи може це стати прецедентом, щоб визнавати неконституційними інші закони, під час прийняття яких відбувались подібні порушення?
Сергій Головатий: Саме в цьому найбільша цінність цього рішення, попри відсутність в мотивувальній частині обґрунтування невідповідності приписам Конституції. Це говорить про те, що це дуже хороше рішення як запобіжник і застереження законодавцеві, яким є парламент, стосовно будь-якого закону, який вже був чи буде ухвалений в майбутньому за аналогічних умов, порушень процедури. Це вже є прецедент, практика, яка може бути застосована до будь-якого закону. В цьому і полягає функція Конституційного суду – бути хранителем Конституції, що вимагає дотримання процедури.
Дмитро Тузов: Українська Конституція потребує змін?
Сергій Головатий: Звичайно, від першого дня, коли її було ухвалено. Її було ухвалено в 1996 році, а Венеційська комісія в 1997 зробила висновок. В Україні створили міф, cказали, що це одна з найкращих конституцій в Європі. На сьогоднішній день немає жодного розділу Конституції, який не треба доопрацьовувати або вдосконалювати.
Слухайте повну версію розмови в доданому звуковому файлі.