Немироточивий Шевченко: чому кожен має право тлумачити його по-своєму?

Політолог Максим Яковлєв — гість студії «Громадського радіо».

Тетяна Трощинська: З точки зору політолога, ким є Тарас Шевченко?

Максим Яковлєв: Тарас Шевченко є ключовою постаттю в концепції націоналізму, а більшість держав у всьому світі побудовані саме за принципом nation state. Держава як нація — і англійською мовою це синоніми. Коли ми їдемо закордон і заповнюємо анкети, nationality є в українській мові громадянством, а Організація Об’єднаних Націй є насправді Організацією Об’єднаних Держав.

Я б виділив два полюси у цій темі. Перший — «мироточивий» від «прокурорки» Поклонської, котра заявила, що бюст Миколи ІІ мироточить в Криму. Це абсурдність канонізації. Інший полюс — вурдалак Шевченко. Тарас Шевченко — це однозначно щось посередині. Інший варіант — це те, що виходить поза цю бінарну опозицію.

Шевченко для кожного українця є складовою конструкції української нації. По-друге, це твереза середина між такими радикальними проявами.

Василь Шандро: Поняття «батько нації» останнім часом стало таким собі мемом, що сприймається дещо з іронією. Чому?

Максим Яковлєв: Шевченко є складовою, яка породила конструкцію українськості. Але оспівування його батьківськості призвело до того, що у його біографії про щось розповідали, а про щось замовчували. Я радий, що зараз нація переосмислює себе і оживлює свої образи, в тому числі і «батька нації».

Василь Шандро: З точки зору політики, наскільки важлива творчість Шевченка як основа для політичної діяльності?

Максим Яковлєв: Як я вже сказав, серед однозначно переможних ідеологій був націоналізм. Принцип побудови держави за національною ознакою — це якраз той період, коли творив Шевченко.

Тетяна Трощинська: Що із того націоналізму ми можемо використовувати у 2017 році?

Максим Яковлев: З одного боку, ми й так у цьому живемо. Наше завдання — втілювати це в нових формах. Наприклад, за мотивами вишиванки робити сучасний одяг. Нам бракує осучаснення того, що лежить в основі українського націоналізму.

Василь Шандро: Але коли такі персонажі стають персонажами масової культури — відбувається певне спрощення, примітивізація.

Максим Яковлев: Якщо ми з вами українці і це наша національна спадщина, ми всі маємо право на опрацювання постаті, її творчості та втілення. Корисність у тому, що в такий спосіб українське суспільство плюралізується. Нам потрібно відходити від подібного роду монополій, що нібито тільки лауреати Шевченківських премій мають право інтерпретувати його твори.

Тетяна Трощинська: Якщо ми почнемо зображувати Шевченка у коміксах, чи не буде це поверхневим сприйняттям?

Максим Яковлєв: Можливо все, тут питання у ймовірностях. Для того, щоб людина зацікавилась творчістю, потрібно показати, що вона може бути цікавою. Не думаю, що комікси із Тарасом Шевченком дискредитують його як постать. Завжди будуть люди, котрим цікаво буде погортати тільки комікси.  І так само завжди будуть ті, котрі захочуть почитати, глибоко дослідити його творчість. Люди різні і в цьому полягає плюралізм у суспільстві.