Гостя — режисерка фільму «Неограновані» Ксенія Бугрімова.
Ксенія Бугрімова: Ми застрягли на Шрі-Ланці під час першого локдауну, коли ніхто в світі не розумів, як жити далі. Ми застрягли там, за нами не прилетів евакуаційний літак, і було абсолютно незрозуміло, як жити далі, що ми будемо там робити. Ми знімали там інший повнометражний фільм, і частина групи там застрягла. Частина знімальної групи, яка була інтернаціональною, змогла вилетіти — у них були евакуаційні літаки одразу. А коли за нами через два місяця прилетів евакуаційний літак, ми не могли вже летіти, бо витратили час і кошти на підготовку цього фільму.
Із самого початку, коли ми залишились з моїм чоловіком та нашою маленькою дитиною, зрозуміли, що треба щось знімати. Шрі-Ланка в цьому плані дуже приємна для українських кінематографістів, в мене там є своя студія, бо вони дають дуже гарні умови для певних сцен, пляжних, наприклад. Як Гаваї у Штатах, так і Шрі-Ланка — для Європи і не тільки.
Мій чоловік родом зі Шрі-Ланки, і років сім тому він возив мене в те маленьке містечко, Ратнапура, в джунглях, звідки родом моя свекруха. Ми зупинились у родичів, я зробила такий location scouting. Місцевим зі мною було комфортно, вони знають мого чоловіка, знають мою свекруху, і тому погодились зніматись у цьому фільмі.
В Україні теж займаються нелегальним видобутком бурштину, а я маю у планах зробити потім повнометражний фільм, а потім — серіал, бо це важлива тема, яку ніхто не висвітлює.
У Шрі-Ланці 50-60% нелегального видобутку каміння, і гроші за них можуть іти на терористичні операції. Я знайшла чимало джерел, коли Times та BBC писали про те, що ІДІЛ теж може брати гроші з цього каміння, яке ми викуповуємо на прикраси.
Фільм триває 24 хвилини, це виглядає як пілот серіалу. У них є державна інституція, яка більш-менш регулює видобуток дорогоцінного каміння, але у них так само є проблема нелегального видобутку. Коли вони побачили мій скрипт, вони його затвердили, у них не було жодних питань, бо це не документальна, а ігрова робота.
У фільмі порушуються чимало питань — про не етичну роботу, про екологію. Мені, як українському кіношнику, небайдуже, що відбувається у світі.
Під час зйомок мені дуже допомагав чоловік. Він національний гід, він мав до пандемії свій туристичний бізнес. Він знає дуже багато історій, етнічних особливостей, і він відчиняв мені маленькі документальні речі. Наприклад, в нас грає шаман, який співає мантру, справжню. Я бачила реакцію глядачів, їх це дуже дивувало, бо це інший погляд, те, чого вони ще не знали на Шрі-Ланці.
Головний герой фільму — хлопчик, який виховувався в дуже закритій сім’ї, з авторитарним батьком, який хотів зробити цього хлопчика схожим на себе. І коли ця дитина потрапляє в інший світ, бачить інших людей, з якими несправедливо поводиться батько, то цей хлопчик приймає рішення, яке може прийняти тільки дитина сучасного покоління. Батько — аб’юзер, який намагається перебудувати весь світ під себе та своє розуміння. І сам фільм — це притча про те, що може статися, якщо ти починаєш робити власну дитину схожою на себе.
У червні буде закрита прем’єра фільму, а потім розпочнеться його фестивальне життя, він буде подорожувати. А потім ми хочемо його передати, або продати (я сподіваюсь на друге) на якесь світове VOD («video on demand» — онлайн бібліотека відео — ред.).
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS