Громадське Радіо
Ірина Славінська: Давайте загалом оглянемо ситуацію в Авдіївці.
Олег Жданов: Якщо говорити про тактику проведення військових дій взагалі у зоні АТО, то Авдіївку я б виділив як тактичний епізод. Він повністю співпадає із тим, що сталося у грудні 2016 року на Світлодарській дузі. Тобто, наші заходи по удосконаленню оборони і підвищення її стійкості спровокували таку різку реакцію, яка стала піком ескалації конфлікту.
Ірина Славінська: То в Авдіївці українські війська також укріплювалися?
Олег Жданов: Так. Ми укріплювали нашу оборону, проводили заходи для її стійкості. Це спровокувало іншу сторону на такі агресивні дії. Причому настільки важливий контроль над трасою, що дії російських окупаційних військ були направлені навіть на суттєві рішення цього питання. Вони почали із артилерійського обстрілу, а потім були спроби вибити наші війська повністю із Авдіївської промзони для того, щоб взяти контроль як над розв’язкою, так і над самою промзоною. Це б мало забезпечити роботу головної артерії постачання до горлівського гарнізону.
Лариса Денисенко: Наскільки оперативно і ефективно на ваш погляд відреагували всі належні українські служби і українські військові, котрі там перебували на той час?
Олег Жданов: Наші збройні сили спрацювали непогано. Навіть починаючи із недільного вечора почала підтягуватися наша артилерія, за виключенням тих, які розміщувались у житлових кварталах міста Донецьк. В основному були спуски із реактивних систем залпового вогню, оскільки дозволяла відстань. В іншому ми спрацювали досить непогано. Є покращення наших позицій, адже подекуди ми просунулись вперед. Але це не означає, що ми перетнули лінію розмежування. Це наша територія, по якій ми маємо право пересуватися. Ми також прикрили лівий фланг Авдіївської промзони, зайняли висоту на північ від самої промки. Так на сьогодні ми утримуємо позиції.
Ірина Славінська: За сьогоднішніми зведеннями Штабу АТО є 54 обстріли, двоє загиблих із нашого боку і дев’ятеро поранено. Щодо обстрілів традиційно: стріляють із градів, а протягом всього дня фактично безперервно вели вогонь із танків, мінометів, гранатометів і стрілецької зброї. Чи можна говорити про те, що ця ситуація стабільна? Чи ви бачите у ній якісь завмирання і активізацію?
Олег Жданов: Пік активності бойових дій безпосередньо у Маріїнці уже пройшов. На Світлодарській дузі вистачило на три дні бойових дій. Це, напевно, залежало від запасу боєприпасів, топлива і людських ресурсів. А зараз бої у промзоні вирівнялися із загальною ситуацією по усій лінії розмежування і кількість обстрілів буде більш-менш коливатися. Попри це вони не припиняють обстріли із важкої артилерії і застосовують гради. Наприклад, учора застосували 240-мм міномети “Тюльпан”. Ці міномети з’явилися у місті Донецьк, коли російські окупаційні війська штурмували Донецький аеропорт. І для знищення терміналу було привезено декілька одиниць такої зброї. От зараз вони його застосовують в аналогічній ситуації, тому що промзона – це все-таки залізобетонна конструкція. Ці вчорашні два вибухи, які були зафіксовані, зараз експерти з допомогою осколків намагаються відносити картину, щоб зафіксувати факт застосування мінометів “Тюльпан”.
Ірина Славінська: Дуже часто для багатьох слухачів і глядачів бачення цієї Авдіївської промзони є дуже абстрактним. Давайте нагадаємо що це таке і що там знаходилося.
Олег Жданов: Це промислова зона, де розміщувалися якісь підприємства і технічні об’єкти. В результаті війни вона була покинута і не контролювалася. Наші позиції знаходились на окраїні Авдіївки. А від самої Авдіївки до траси близько п’яти кілометрів. І ця промзона з одного боку сполучена із трасою Донецьк-Горлівка, а з іншого – із населеним пунктом Авдіївка. На початку минулого року було прийнято рішення для того, щоб зайняти цю промзону і так відсунути позиції від населеного пункту. Тому що обстріли, які проходили по нашим позиціям тоді, оточували окраїни міста Авдіївка. Із перенесенням наших сил у промзону фактично усі обстріли почали приходити саме на ту зону. Місто в принципі до початку цих бойових дій жило нормальним життям, а ці “прильоти” мін були дуже рідкісними.
Лариса Дениченко: Чи може бути зацікавлена російська сторона у техногенній катастрофі, якщо зруйнують коксохімічний завод? Чим це може загрожувати людям?
Олег Жданов: Це загрожує зараженням місцевості тими хімічними речовинами, які там є. Наслідки можуть бути катастрофічними. Але я скажу, що та сторона більше всіх не зацікавлена у тому, щоб зруйнувати Коксохімічний завод. Не кажучи про Україну, адже це потрібно для розвитку металургії. Навіть зараз Маріупольський комбінат починає змінювати об’єми виробництва через зрив поставок коксу. А тій стороні треба показати, що у разі цього буде оголошена зона катастрофи. Також туди вмішаються іноземні інституції. І це уже будуть висвітлювати не наші ЗМІ, чи російські, а світові, які мають досить високий статус і рівень довіри. Тому російська сторона найбільше не зацікавлена у тому, щоб показати реальну картину подій у зоні АТО. Бо так виясниться хто стріляв, із чого, звідки зброя. Це може бути таке ж розслідування як із MH17. Тому уявіть що буде, якщо сюди приїдуть офіційні міжнародні інститути і почнуть зіставляти дані і розслідувати, то буде усім зрозуміла картина хто розв’язав цю війну.