Василь Шандро: Де буде презентований ваш новий проект «Бандуристан»?
Юліян Китастий: Презентація відбудеться 25 березня о 19 год у Києві за адресою вул. Хмельницького, 57Б, у Домі МК.
Василь Шандро: У чому концепція цього проекту?
Юліян Китастий: Концепція у тому, що це запис процесу, а не лише готового продукту. Це цілий диск ― 15 доріжок ― імпровізацій на харківській бандурі. Цей інструмент має цікаву і складну історію: він був у розквіті у 20-30-х роках, а після репресій і війни довгий час був забутим.
Я вже кілька років пробую імпровізаційні етюди, і коли щось дозріє, то записую.
Звукова палітра бандури величезна, але не досліджена. Над цим трошечки у 50-60-х роках працював нью-йоркський бандурист Зіновій Штокалко. Мабуть, саме він довів мене до цього процесу, яким я займаюся останні роки. Навіть частина творів на диску попадає під рубрику «Слідами експедиції Штокалка».
Анастасія Багаліка: Бандуристан ― це Україна?
Юліан Китастий: Колись один приятель жартома використав таку концепцію, і це прижилося: чому бандуристи не можуть мати свою уявну країну? Але, звичайно, вона дуже близька з Україною.
Василь Шандро: А чому «Ночі в Бандуристані», а не дні?
Юліан Китастий: Я писав ночами у своїй квартирі в Нью-Йорку. Це значить, що писати можна було від 3 до 5 ранку ― тоді місто затихає, можна чути дихання і грати у ньому.
Василь Шандро: Бандура ― інструмент, який асоціюється суто з Україною, а Нью-Йорк ― багатомільйонне місто з усіма можливими культурами. Як це перемішалося?
Юліан Китастий: Це свідчить про те, що інструмент має пам’ять. Він підкаже, що на ньому можна заграти. В останні роки, коли я вже багато років займався традиційною музикою, я не боявся шукати інакші звуки і знав, що якщо щось буде не те, воно мені скаже.
Василь Шандро: Мені здалося, що бандуристи ― це українські блюзмени. У цьому є якась логіка?
Юліан Китастий: Є. Кобзарі і старі блюзмени навіть мали подібну термінологію. Кобзарі мали щось таке, що додавало жалю: хроматизовані елементи, вокальне обспівування ноти. У блюзі є термін blues note, який означає обспівування ноти для того, щоб додавати жалощів.