Офіціантів треба навчити обслуговувати людей з обмеженими можливостями

Раніше у «Громадській хвилі» спілкувались також із волонтеркою Тетяною Фурмановою про особливі потреби особливих людей.

Володимир Носков: Справді, про це дуже рідко говорять. У мене також є вади із зором. Був час, коли я соромився про це говорити, коли я не хотів, щоб про це знали мої слухачі — хотів, щоб мене сприймали, як усіх. Але зараз я дійшов до висновку, що інколи варто сказати, що я незряча людина.

Ситуація із хлопцем, хворим на ДЦП, яка сталася у Львові, має бути винесена на суспільне обговорення.

Василь Шандро: Нагадайте, будь ласка, що це за ситуація — можливо, не всі про неї знають.

Володимир Носков: Йдеться про те, що хлопець із проблемами опорно-рухового апарату прийшов до кав’ярні у Львові. І, за версією очевидця, його виштовхали; за версією офіціанта — чемно попросили піти, адже йому здалося, що хлопець поводився неадекватно. Миттєво фейсбуком ширилися заклики тролити цей ресторан. На це зреагувала Марина Порошенко, яка запросила хлопця на каву.

Вирішенням проблеми такого ставлення до людей із особливими потребами не є лише встановлення світлофорів та пандусів. От у Києві, Харкові та інших містах з’явилися спеціально об лаштовані тролейбуси, однак людей із особливими потребами на вулицях більше не стало. А чому?

Для того, щоб вивезти інваліда на вулицю із, до прикладу, третього поверху, потрібно винести його на руках, адже ні сходи, ні ліфти на це не розраховані. Маю кількох знайомих, які через це місяцями не бувають на вулиці. Йдеться про цілий комплекс проблем, які мають обговорюватися та вирішуватися. Треба говорити про людину із особливими потребами як про людину, яка може жити з тобою поруч.

Василь Шандро: Чи можете ви пояснити, звідки з’явилася ця проблема?

Володимир Носков: Так склалося, що ще  за радянських часів ці люди були локалізовані та закриті: їх рідко приймали на навчання в університети, а якщо й брали, то на обмежений вибір спеціалізації.

Також проблема в тому, що люди не знають, як із такими людьми поводитись, як от у нашому конкретному випадку. Тому я закликаю активістів не тролити ресторан, а піти туди і провести майстер-клас для офіціантів, як потрібно допомагати людям з особливими потребами.