У студії Громадського радіо – історик, кандидат історичних наук, співробітник Інституту національної пам’яті Віталій Бака.
Євген Павлюковський: З чого почалася сама операція окупації?
Віталій Бака: Операція «Дунай», яка починається в ніч з 20 на 21 серпня 1968 року, по суті припинила процес, який увійшов до історіографії під назвою Празька весна (лібералізація суспільного життя в Чехословацькій Соціалістичній Республіці, який починається з обрання Олександра Дубчика першим секретарем ЦК Комуністичної партії Чехословаччини на початку 1968 року). В період з січня по серпень 1968 року по суті в Чехословаччині проводилися різноманітні процеси побудови соціалізму з людським обличчям, як писав Олександр Дубчик.
Сергій Стуканов: Якщо з’являються вільні дискусії, з’являються і різноманітні інтерпретації тих чи інших подій, що не може не непокоїти Москву. Наскільки мені відомо, вже в квітні Москва спільно з союзниками по Варшавському договору готувати вторгнення?
Віталій Бака: Вторгнення вона розглядала як один із можливих варіантів впливу на комуністів Чехословаччини у зв’язку з тим, що перед вторгненням вона мала проводити різноманітні обговорення, дискусії, зустрічі в процесі мирного врегулювання цього питання. Безпосередньо введення військ розглядалося як крайній варіант, на який можна піти тільки у тому випадку, коли Дубчик не погодиться або ж ситуація в країні якимось чином зміниться, суспільство ще активніше включиться в процеси лібералізації.
Євген Павлюковський: Масштаби вторгнення вражають. Чехословаччина – не така велика країна. Чи це дійсно був крайній варіант? Чи просто він на той момент був найвигідніший? Цю ситуацію на той момент лобіювала і Німеччина, і Польща. Керівництво Радянського Союзу підбурювали вчинити саме таким чином. Чому пішли під проводом таких підбурювань?
Віталій Бака: В самому середовищі чехословацьких комуністів також визрівала група осіб, які намагалися донести радянському керівництву, що ситуація в країні вже не може бути вирішена мирним шляхом.
68 рік у Європі позначається сплеском студентських рухів. У зв’язку з цим події у Чехословаччині були бекграундом на тлі цих більш значних подій в Парижі, Німеччині. У зв’язку з цим Захід стримано реагував. Окрім того, по суті Захід визнавав регіон Центрально-Східної Європи як регіон, де володарює Радянський Союз, тому він до кінця не зміг оцінити ситуацію, оцінити, що можливий військовий сценарій.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.