Операція «акредитація» або хабар заступнику міністра

У другій частині першої години програми “Громадська хвиля” спілкуємся з заступником міністра освіти і науки України Андрієм Гевком, який нещодавно повідомив СБУ і НАБУ про спробу вручення йому хабара на чималу суму.

Наталя Соколенко: Можна почути історію про те, як вам намагалися дати хабар від вас, з перших вуст?

Андрій Гевко: Ректорка цього університету приходила двічі. Спершу розповідала про свій університет, а потім плавно перейшла до справ з акредитацією спеціальностей, які відбувалися у цьому навчальному закладі.

Наталя Соколенко: Що означає акредитація спеціальностей?

Андрій Гевко: Кожні 10 років навчальні заклади по кожній спеціальності проходить процедуру акредитації. Формуються відповідні акредитаційні справи, університет завчасно готується до цієї процедури. Подаються відповідні справи в Міністерство. І після цього призначається виїзна комісія, яка проводить експертизу вже на місці, в університеті. Так і у цьому університеті проходила акредитація певних спеціальностей. За результатами роботи експертних комісій, одна з комісій виявила негаразди у цьому вищі.

І під час нашої першої розмови вона про це згадала. А на завершення нашої розмови ректорка намагалася презентувати мені блокнот-щоденник, а може і книгу, не знаю. Я зрозумів, що це не просто блокнот, а там щось вкладено. І відповідно попросив її вийти і з такими пропозиціями більше не приходити. Але на цьому пані ректор не зупинилася, а знову намагалася прийти на зустріч. І я прийняв рішення, що треба звернутися у відповідні органи. Миттєво відреагували СБУ і Антикорупційне бюро. Я не очікував такої блискавичної реакції.  Не було ніякої бюрократичної тяганини, я витратив на це не багато часу. В Антикорупційному бюро все вже відпрацьовано.

Наталя Соколенко: Які проблеми були у роботі цього навчального закладу?

Андрій Гевко: Ключовою проблемою було те, що в особовій справі студентів, заяві на вступний іспит до магістратури, а це була магістерська програма, і потім у контрольному зрізі, який проводився експертною комісією, почерки студентів відрізнялися. Таке враження, що писали різні люди.

Всіх студентів, які були в аудиторії, попросили написати дату народження. І дати не співпали з  паспортними даними, які були в особовій справі. Тобто стало зрозуміло, що не ці люди писали контрольні зрізи. А в акредитаційній комісії було прийнято рішення, що в цей навчальний заклад необхідно направити для комплексної перевірки державну інспекцію навчальних закладів, яка може проаналізувати роботу загалом навчального закладу. Бо була підозра, що там взагалі не відбувається навчальний процес.

Наталя Соколенко: Які подібні історії трапляються в Україні серед інших навчальних закладів?

Андрій Гевко: Якщо спеціальність не є акредитованою, навчальний заклад позбавляється права давати документ державного зразка. Адже неакредитація означає невидачу дипломів державного зразка. Університети повинні розуміти, що у нас є по-перше демографічна криза, по-друге, надання неякісних послуг призводить до того, що багато студентів виїжджає на навчання до інших країн. Все це все результат того, що довший час університети або нівелювали вищу освіту, або ставились до своєї роботи, як до певного бізнесу. Якщо ти надаєш неякісну освіту — у тебе немає майбутнього. Я думаю, що з часом такі вищі, які профанують вищу освіту, природнім способом відімруть.

Андрій Гарасим: А що з приватним вишом – Київським університетом культури. Йому ж теж було анульовано ліцензію? Але через рішення суду було відновлено. Нагадайте цю історію.

Андрій Гевко: Була анульована ліцензія загалом, після цього було ряд позовів від університету. Їм вдалося поновити дію ліцензії через суд. Після цього все ж таки вдалося згорнути діяльність переважної більшості філій. Зараз залишилось 5-6 філій Київського університету культури.

Наталя Соколенко: Як відбувається зараз реформа професійної технічної освіти?

Андрій Гевко: У ВР зараз зареєстрований законопроект про професійну освіту. Є питання передачі професійної освіти  на рівень області. Тобто управління у сфері професійної освіти має здійснюватись на рівні області, передбачено концепцією реформування місцевого самоврядування. Є певні проблеми з фінансуванням. Але я впевнений, що майбутнє у нас за якісною професійною освітою. Адже ми бачимо, що є у нас успішні заклади професійної освіти.  Але є проблема і в психології людей. Нам треба руйнувати стереотипи, буцім то диплом про вищу освіту — це гарантія забезпеченого майбутнього. Але ж багато дипломованих спеціалістів стоять на біржі праці. Треба проводити профорієнтацію не тільки серед учнів, а й серед батьків. Бо часто вибір 11-класника — це вибір батьків.

Наталя Соколенко: Як ви вважаєте, плагіат відноситься до категорії корупції?

Андрій Гевко: Це не корупція, а більше фальсифікація. Із цим явищем потрібно боротись, починаючи зі школи.

Андрій Гарасим: А в школах є корупція?

Андрій Гевко: Організовані благодійні фонди при школах часто зводяться до того, щоб збирати побори з батьків. Хоча ми розуміємо, що сьогодні держава у повній мірі не забезпечує потреби школи. Я вважаю, що одним з механізмів можуть бути батьківські комітети. Активні батьки, які будуть спілкуватися з дирекцією школи і реагувати на потреби, які є в школі, можуть цей механізм підтримувати в дії.  Але головне – здача коштів, будь-які благодійні внески мають бути добровільними. Коли моя дитина пішла у перший клас, ми здавали перший внесок, але він був добровільним з моєї сторони. А потім директор школи зробила презентацію для батьківського комітету: куди пішла кожна зібрана копійка.