До вашої уваги розмова з Меліндою Герінг, вона редакторка блогу «Юкрейн Алерт» Атлантичної Ради і старша дослідниця Інституту зовнішньої політики у Вашингтоні. Вона проаналізувала обох кандидатів у президенти України. Розмовляв з нею екс-директор української служби «Радио Свобода» Богдан Нагайло.
Чи не спостерігається зараз у Вашингтоні замішання чи навіть паніка через можливу зміну президента України, а, отже, і багатьох інших людей, які стоять на чолі державного механізму в Україні?
Чесно кажучи, такого драматизму, як на мене, не буде. Є чимало запитань щодо того – хто такий Володимир Зеленський. Він досі не був у Вашингтоні, та й жодних представників до Вашингтона досі не відряджав. Є чимало запитань щодо попередньої його історії. Є запитання щодо ступені його близькості до Коломойського. Але загалом, я вважаю, на цих виборах йдеться не так про зовнішню політику, а про внутрішні українські питання. Йдеться про не виконані Порошенком обіцянки, погану роботу економіки, реформи, так і не допроваджені до виконання. Тож назагал можна обговорювати відмінності між Порошенком і Зеленським у зовнішній політиці, і дехто так і робить і, на мою думку, перебільшує ці відмінності. Зрештою, обидва підтримують членство України у НАТО і ЄС, і обидва будуть жорстко поводитись із Росією.
Наскільки у Сполучених Штатах досі активні проросійські так звані тролі, які творять образ України як провальної держави, в якій панує замішання, в якій дика корупція, і все це – з метою відсахнути тих людей, які могли б підтримувати Україну у Сполучених Штатах?
Відверто кажучи, у Вашингтоні, у Сполучених Штатах так мало знають про Україну, що я не думаю… Але, може, так і розглядати цю проблему не потрібно. Україні потрібно робити більше і більше, щоби розповідати про себе Америці. А Україні є що розповісти – і то дивовижна оповідь. В України такий великий потенціал, можна розповісти, що Україна зробила, наприклад, в IT-секторі, у моді, у сільському господарстві. Я вважаю, що потрібна м’яка дипломатія. Якщо вийти за межі цих елітних зовнішньополітичних кіл, багато людей взагалі нічого не знають про Україну, її досі асоціюють із Росією. Вони не знають, що відбулось упродовж останніх п’яти років, а тривалість їх уваги дуже невелика. Тому я скажу, що найкраще діяти засобами культурної дипломатії, а цього ефективно упродовж останніх п’яти років не робили.
Чи можлива модифікація Мінського процесу у напрямку, пропонованому Володимиром Зеленським і Юлією Тимошенко, а саме, залучити до переговорів США і, можливо, Британію?
Такого я не чула. Загальний курс такий: «Потрібно дотримуватись Мінська». Звісно ж, санкції прив’язані до мінських домовленостей, тому, на мою думку, і немає бажання спробувати щось нове.
А якби Мелінда Герінг радила Порошенку і Зеленському, що б такого вона їм порадила зробити, що викликало б схвальну реакцію у Вашингтоні, запитав Богдан Нагайло. У відповідь Мелінда Герінг послалась на заяву генпрокурора України Юрія Луценка, який сказав, що посолка США надала йому список так званих «недоторканих», які, на думку американців, мають бути захищені від правового переслідування в Україні.
Насамперед, новому президенту потрібно буде зробити дещо у галузі ліквідації наслідків. Упродовж останніх трьох тижнів Україна у міжнародній пресі виглядала не найкращим чином. Вельми погано позначилось на образі України інтерв’ю Луценка.
А потім ця відеотягнучка з дебатами. То ми дебатуємо, а то не дебатуємо… І от які заголовки з’являлись у міжнародній пресі: «Україна обере комедіанта. І це не жарт». Гадаю, настав час серйознішого тону. І це перша порада, яку б я дала. Але в цілому Україні потрібно серйозніше ставитись до внутрішніх реформ. Це – найголовніше для України на наступні п’ять років. Україна має дати лад власній домівці. Потрібно, щоб знову запрацювала економіка. Зараз темпи зростання – три відсотки з чвертю. Цього не достатньо. Україна зараз – найбідніша країна в Європі, бідніша за Молдову. Так не повинно бути. А потенціал же ж для інакшого – є.
Ведучи мову про те, чого можна очікувати від Володимира Зеленського, Мелінда Герінг все ж привернула увагу насамперед до зовнішньополітичного аспекту.
Не пізніше, як за два тижні пан Зеленський має назвати дуже серйозного радника з зовнішньої політики. Зараз у нього немає радників з зовнішньої політики, ані з національної безпеки – і саме цим вельми стурбовані чимало з нас у Вашингтоні. За тих подій, що відбуваються в Україні, за того ступеню загрози для країни, ми вважаємо, що Путін захоче випробувати його одразу ж. Зеленському потрібно вже сьогодні, ба ні – вчора мати справжнього радника з національної безпеки. А окрім цього, усі, як мені здається, хочуть знати – які його справжні плани. У нього кілька добрих радників з антикорупційної, юридичної реформ, але ж ми не знаємо – чи він їх найме надалі? Чи він користується ними – чи просто видає сигнал: ось таких людей я хочу навколо себе. Я сподіваюсь, що так воно і є. Але тільки час покаже… Ми і надалі спостерігатимемо, наскільки близькими до Зеленського будуть люди Коломойського. От і справді велике питання і потужний сигнал.