Пам'ятка переселенцю з музикою

Олександр Андрусенко, переселенець з Криму, автор і виконавець багатьох пісень, одну з яких ми прослухаємо зараз, і має вона назву «Пам’ятка переселенця»

Андрій Куликов: Вам знадобилося 2 роки, щоб написати цю пісню. Чому так довго вона створювалась?

Олександр Андрусенко: Понадобилось время на то, чтобы понять отношение государства к переселенцам. И в данном случае песня обращена больше к крымским переселенцам, потому что они уезжали не из-за войны, а по убеждениям, из-за любви к Украине, с желаниями чем-то помочь стране, поддерживая идеалы Майдана. Многие, поддерживающие Украину, еще остались там, в Крыму.

К сожалению, сейчас происходит сильнейший удар по убеждениям людей, которые с недоумением наблюдают за действиями нашего правительства.

 Андрій Куликов: Як можна пояснити кримчанам те, що відбувається в нашій країні, і як ви це пояснюєте для себе?

Олександр Андрусенко: Я пытался найти свое место в обществе, где нет ни знакомых, ни родственников, а в результате «варишься в собственном соку», потому что нет другого выхода. Доверия к политическим партиям нет. Я сам не могу разобраться, как я могу объяснить что-то жителям в Крыму?

Андрій Куликов: І тим не меш, вашу пісню можна розглядати як пораду для кримчан, хоча більше – це думки в голос про те, що самому довелося пережити.

І так зараз чинять чимало кримських музикантів, в тому числі і кримськотатарські музики. І пісню кримськотатрського поекту «Red neks Chatalov»  «Все тільки-но розпочалося» прослухаємо  в ефирі «Громадської хвилі».

Андрій Куликов: В цій пісні «Red neks Chatalov» жаліється на те, що кримські мешканці не можуть вільно висловлювати свої думки, і що їх права обмежені.  А яке право відібрали у вас, як у переселенця, та чи вміють переселенці користуватися своїми правами?

Олександр Андрусенко: Я думаю, переселенцы лишены, прежде всего, своих гражданских прав.

Я относительно нормально устроился, уже приобрел себе жилье, восстановил свои гражданские права — ходил на выборы и голосовал.

А 2 миллиона человек не могут принимать участие в выборах, и соответственно, повлиять на эту власть. Я считаю это огромной ошибкой правительства .

Андрій Куликов: Одна з ваших пісень українською мовою має назву «Додому». Що ви тепер вкладаєте в поняття «дім»? Де він наразі для вас?

Олександр Андрусенко: На данный момент  мой дом – Украина, и в частности, Полтава. Как это ни печально, мы в ближайшее время не вернемся в Крым, хотя раньше я надеялся, что перспектива его возвращения недалека.

Андрій Куликов: Зараз ми почуємо цю пісню, яку виконує проект No Profy.

Андрій Куликов: Чи важко раптом почати писати пісні українською мовою людині, яка все життя говорила російською

Олександр Андрусенко: Для меня не было это трудно, в Крыму учили украинский  язык, просто там им никто пользуется. Так сложилось исторически. С другой стороны, для себя я открыл новую мелодику, потому что особенности языка сильно влияют на музыку.

Андрій Куликов: Чим ви заробляєте?

Олександр Андрусенко: Занимаюсь ремонтом  компьютеров, параллельно пытаюсь развивать солнечную энергию, хочу продавать электроэнергию по зеленому тарифу и говорят, что в этом я в Полтаве пионер. Я закупил солнечные батареи, у меня построена мини электростанция, которая обеспечивает дом. Мне приятно, что я независим.

Завершить нашу розмову пісня Олександра Андрусенка «З тобою».