«Громадське радіо»
Сьогодні у Києві відбувся форум “Фінансова еволюція українських партій: реформа чи імітація”. Віктор Таран, голова центру «Ейдос», та Василь Омельченко (“Радикальна партія”) розкажуть про реформу, яка полягає у тому, щоб відсікати олігархів від партійних кас, зробити їх прозорими для суспільства і, відповідно, зробити розвиток партійної структури за рахунок виборців.
Наталя Соколенко: В чому сенс рішення давати гроші із державного бюджету політичним партіям?
Віктор Таран: Суть закону складається з двох частин. 80% закону – це про запровадження абсолютно нового формату підзвітності партії перед суспільством. Громадяни зможуть отримати всю інформацію про матеріально-фінансовий стан партії: фінанси, майно, статки, доходи, заборгованість. Зараз звіт партії складає 200-250 сторінок.
Представники однієї з партій сказали: «Якби ми знали, що будемо подавати такі звіти, то нас би ніхто не змусив за це голосувати». Раніше звітом вважалася одна сторінка тексту.
Друга частина закону про те, щоб політичні партії отримали компенсації з бюджету на свої видатки. Таким чином політичні партії починають відмовлятися від тіньового олігархічного фінансування.
Дмитро Тузов: Як ви помітили, що партії почали відмовлятися від грошей олігархів?
Віктор Таран: Наприклад, є інформація про збільшення загальних партійних тенденцій. Зокрема, у «Народному фронті» з нуля до 601, у «Самопомочі» було 6 стало 199, у «Солідарності » було 2 стало 28. Очевидно, що ці працівники легалізувалися. Більше того, у них нормальна зарплата. На початку «Батьківщина» показувала зарплати по 1 300. Це було смішно.
Дмитро Тузов: А зараз?
Віктор Таран: В регіонах 4-8 тисяч гривень. У центральних офісах 8-12 тисяч.
Наталя Соколенко: Мета закону створити білу бухгалтерію?
Віктор Таран: Ми порахували, що партії заплатили три мільйона податків за останні кілька місяців. Це зі 160 мільйонів, які вони отримали. Це нормальні гроші.
Наталя Соколенко: Ви, як народний депутат, простежили, як рухалися бюджетні кошти на рахунках партії? Чи ці гроші були важливими для функціонування партії?
Василь Омельченко: Звичайно, хотілося, щоб вони надійшли раніше. Гроші могли бути використані лише у четвертому кварталі. Радикальна партія Олега Ляшка отримала 16 мільйонів. Частинку ми витратили на заробітну плату, оренду приміщення. Частина була витрачена на нові брендові речі, що є елементом статутної діяльності. Це намети. Такі правила гри.
До цього робота політичних партій була у тіні. Ми увійшли у цей легальний процес із прийняттям цього закону.
Наталя Соколенко: У звіті сказано, що ваша партія витратила 6, 5 млн на рекламу на телебаченні. Ці гроші мали йти на розбудову осередків, на навчання партійців на роботу із виборцями, а не на рекламу себе коханих. Як ви ставитеся до цього?
Василь Омельченко: Є програма партії. Партійні організації намагалися через ЗМІ донести до виборців свої програмні засади. Ми випускали і газети і листівки, які роздавалися у наметах. Ми знайомили виборців із програмою наших кандидатів до об’єднаний територіальних громад. Я вважаю. Що це нормально.
Дмитро Тузов: Я бачив білборди. Там не було витягів з програми. Там був портрет партійця і написано щось типу «Разом переможемо». Тобто тепер ми бачитимемо такі агітплакати не тільки перед виборами, а постійно?
Василь Омельченко: Я погоджуюся із вами. Цього року ми не мали досвіду, як правильно використовувати ці кошти. Ваша ідея дуже правильна. На жаль, у нас не було коштів на дорогі білборди. Зараз думаю, що якщо це буде реклама без елементів програми, то можна буде вважати це порушенням. Нас попередили, що не можна застосовувати передвиборчу риторику, витрачаючи ці кошти. Ми боремося за землю і підвищення зарплат. Про це ми і казали у своїх роликах на телебаченні.
Наталя Соколенко: Вікторе, а як ви ставитеся до того, що партії витрачають бюджетні гроші на рекламу. От «Народний фронт» витратив 25 мільйонів на рекламу на телебаченні.
Віктор Таран: Це питання треба розбити на дві частини. З одного боку, партії мають пропагувати свою ідеологію. Очевидно, якщо вони використовуватимуть ці кошти на просування цих ідей – це правильно. Навряд чи це мають бути білборди. Це мають бути статті, книги, семінари. Це інший формат.
Щодо використання реклами під час виборчих кампаній до об’єднанних територіальних громад. Всі партії цим страждали. Вони друкували газети про діяльність партії, а потім ці газети випливали під час кампаній. Ми розуміємо, що була певна маніпуляція. Сподіваємося, що партії уникатимуть такого у майбутньому.
Василь Омельченко: Я був на семінарі у Франції. Поляки розповіли, що тільки з п’ятого року дії цього закону почали фінансувати партії. Мене тоді цікавило, як встановити ту межу, щоб людина голосуючи за певну партію розуміла, що вона дає можливість державної підтримки. З іншого боку, мене хвилювало, щоб людей не обурило те, що великі кошти перетікають у гаманці політиків.
Я за те, щоб наші члени комісії були навчені. Щоб людина розуміла, що це є порушення закону. Я впевнений, що ми ще доберемося і до питання підкупу виборців. Поступово громадянському суспільству і партіям вдасться дійти до того, що на виборах люди йтимуть і свідомо голосуватимуть.
Дмитро Тузов: Наскільки жорсткішим став закон у зв’язку із державним фінансуванням?
Віктор Таран: Якщо подивитися на задекларований обсяг газет усіх партій, то за два з половиною місяці усі партії видали 6,5 мільйонів газет. Нам така цифра видається трохи дивною – завеликий об’єм.
Ми не можемо нікого звинуватити, треба доказова база. Цей факт треба як мінімум перевірити. Це не функція громадянського суспільства. Це має робити НАЗК. Ми їм передали цю інформацію. Тут багато залежить від доброчесності Національного агентства.
За минулий рік ми знайшли понад 550 порушень у звітах політичних партій. Ми аналізували 50 партій що є у парламенті чи у міських радах. Важливо, щоб НАЗК безпристрасно всіх перевіряв. Перевірка займатиме десь 6-9 місяців. Якщо за цей час ми отримаємо хоч якісь результати, то побачимо, що НАЗК працює. Бездіяльність буде найгіршим результатом.
Дмитро Тузов: Наскільки суворим є покарання? Чи відчули у партійних офісах, що в наслідок фальсифікацій вони можуть потрапити під слідство.
Василь Омельченко: Бюджетні і бухгалтерські звіти ніхто не відміняв. Йде облік згідно чинного законодавства. Кожна копійка стає прозорою. Я готую звіт і надаю його в НАЗК. Усі партії мали пройти незалежний аудит. Нам НАЗК дала 10 міжнародних сертифікованих кампаній, які бажано було використати для перевірки аудиту наданих державою фінансів.
Віктор Таран: Це важливо. До речі, на нашому сайті ми скоро побачимо звіти цих партій. До речі, всі працівники Великої четвірки відмовилися. Вони сказали, що не братимуть участь у політизованих процесах. Але ті кампанії, що були відібрані, пройшли навчання у міжнародних інституціях і ми не маємо жодних нарікань.
Так само у звітах ми заклали кошти, щоб оплатити послуги цим аудиторським компаніям. Скоро всі результати будуть на сайтах.
Наталя Соколенко: Чи будете ви підтримувати закон Князевича, у якому сказано, якщо партія відмовляється від державного фінансування, то вона звільняється і від звітування взагалі.
Василь Омельченко: Я б розбив на дві частини це питання. Народ не має права у примусовому порядку підтримувати політичні партії. Мова йде про два джерела фінансування партії – членські внески і державна підтримка. Це треба поєднувати. Ніхто не відміняє членських внесків. Це елемент демократії. Сьогодні не можна на платників податків повісити весь тягар. Якщо партія відмовляється від фінансування – це популізм.
Наталя Соколенко: Ви за те, щоб всі партії звітували?
Василь Омельченко: Так, я за прозорість, звіти.
Віктор Таран: Ключове, що ми зараз побачили – реформа відбулася. Всі політичні партії стали підзвітними. До повної підзвітності ще треба йти, але межу непрозорості ми вже переступили. Реформа триває.
Дмитро Тузов: А непарламентські партії отримуватимуть бюджетні гроші?
Віктор Таран: Починаючи із наступного скликання ті партії, які наберуть на наступних виборах 2 і більше відсотка, матимуть доступ до державної підтримки.