www.mynizhyn.com
Тетяна Трощинська: Чи справді в Україні багато рибалок-любителів?
Ярема Ковалів: Це одне з найбільш розповсюджених хобі серед українців.
Василь Шандро: А чи є у вас якась система моніторингу?
Ярема Ковалів: Є декілька потужних великих громадських організацій, які об’єднують любителів. Звичайно, що ця інформація від них щодо кількості рибалок-любителів. Ми, насправді, не ведемо ніякого реєстру і у нас немає 12 млн. прізвищ у списку.
Тетяна Трощинська: Нерестова кампанія починається 1 квітня? Що це за період і скільки він триватиме? Чим він загрожує для рибалок?
Ярема Ковалів: Для рибалок він нічим не загрожує, якщо вони дотримуються правил. Тривалість періоду залежить від погодних і температурних умов. Наприклад, на Київщині встановлений нерестовий період з 1 квітня по 9 червня. Цей період може бути продовжений, а може бути і зменшений.
Від успішності нерестового періоду залежить те, скільки буде риби в наших водоймах, наскільки буде збережена популяція, яка зараз існує.
У цей період не можна виходити на воду на човнах. Вилов риби дозволений тільки для любителів — це позитивна новина. Вони можуть виловлювати рибу з берега і тільки в дозволений містах. З переліком цих міст всі можуть ознайомитися у нас на сайті Державного агенства рибного господарства. Виловлювати рибу можна або вудкою, або донкою чи спінінгом. Якщо це вудка, то тільки один гачок.
Вилов має не перевищувати 3 кілограмів в день.
Тетяна Трощинська: Що таке «період тиші»?
Ярема Ковалів: Це поняття, яке з’явилося минулого року унаслідок відповідних змін до нашого законодавства. Говорять, що десь 100 років назад для людей, які проживали навколо водойм, настільки був важливий цей період, що навіть дзвони на церквах не дзвонили.
Новими змінами до законодавства заборонено знаходження будь-якого транспортного засобу біля водойм та на воді. Звичайно, є винятки для інспекторів, які час від часу виходять на воду, але не потрібно цим зловживати.
Василь Шандро: А чи можна говорити, що браконьєрство збільшується саме під час нересту?
Ярема Ковалів: Звичайно, ця проблема активізується у цей період. У риби під час нересту притуплюється відчуття небезпеки. Саме тому вона стає дуже легкою здобиччю.
Ми у цьому році максимально залучаємо громадськість і закликаємо активістів, звичайних людей взаємодіяти. Звичайно, тієї кількості інспекторів, яка у нас є, недостатньо.
Тетяна Трощинська: Що очікує тих, хто не дотримується правил?
Ярема Ковалів: Є штрафи. Як на нас ці штрафи у певних випадках невеликі, тому що це від 300 до 7 000 тисяч гривень. Але є варварські спосіб вилову: електровудки, вибухівка. Тому ми у цьому році ініціювали зміни до законодавства, збільшивши штрафи.
Василь Шандро: А яка у вас система оповіщення подібних правопорушень?
Ярема Ковалів: Для тих, хто володіє соціальними мережами, може звертатися у Facebook. У нас на сайті є відповідна інформація. Ми намагаємося максимально реагувати на такі повідомлення.
Василь Шандро: Ми забезпечуємо себе рибою?
Ярема Ковалів: Зараз імпорт з Росії мінімальний. Із забезпеченням риби є проблематика. Найбільшого удару наша галузь зазнала після анексії Криму — ми втратили більше 60% від об’ємів риби.
Зараз 80% риби — це імпорт. Основний імпортер Норвегія. Але це ми говоримо про офіційну статистику.
За офіційними даними ми бачимо тільки 50% виловленої риби. Якщо минулого року було виловлено десь 90 тисяч тон, то цю цифру потрібно помножити як мінімум на 2.
Василь Шандро: А ми продаємо рибу?
Ярема Ковалів: Ми її частково експортуємо, але невеликі об’єми. Це цінні види риб: судак.
Василь Шандро: Чи є якісь унікальні види в українських річках?
Ярема Ковалів: У нас під забороною осетрові види риб, тому що вони знаходяться під загрозою повного знищення. Зараз ми працюємо над відновленням цього виду. Наприклад, неконтрольований вилов осетрових в Балтійському морі призвів до винищення цього виду.
Василь Шандро: А чи вигідно в Україні займатися риболовлею на промисловому рівні?
Ярема Ковалів: Мені здається, цей вид діяльності в Україні недооцінений. Україна за площею внутрішніх водойм займає перше місце в Європі. А за об’ємами вилову ми знаходимося на останньому місці.
Якщо ми створимо відповідний інвестиційний клімат, навчимо людей цим займатися, то це може бути один із сегментів сільського господарства, який ще не вистрілив. Для мене часом рибне господарство — це сільське років 15 назад.