Під Іловайськом ми приймали по 150 поранених за день, — Всеволод Стеблюк

Рік тому під Іловайськом загинув чи пропав безвісти кожен третій боєць з тих, хто виходив з оточення, кожен другий — отримав поранення. Всеволод Стеблюк каже: «Що Україна повинна знати про Іловайськ? Що там розстріляли цвіт добровольчого руху. Це найбільш патріотичні сили, унікальні люди». Він розповідає, як вдалось майже з нуля відродити тактичну медицину та про те, що найбільшою проблемою зараз у військових шпиталях є брак середнього медичного персоналу.

Тетяна Трощинська: Як ви потрапили під Іловайськ?

Всеволод Стеблюк: Опинився там разом із батальйоном «Миротворець», я був начальником його медичної служби. І за два дні до моєї відпустки ми з хлопцями прибули на позиції і на День Незалежності майже урочисто увійшли в Іловайськ. Зайняли ДЕПО, де вже до нас тримався батальйон «Херсон», якщо можна назвати 20 відчайдушних і надзвичайно хоробрих хлопців батальйоном. 

Саме в іловайському ДЕПО пройшли 5 складних і трагічних днів до 29 серпня, коли, я вважаю, відбулася найбільша трагедія в історії сучасної України, коли кожен третій, хто виходив із Іловайська (добровольці, МВС, Збройні сили) назавжди залишився там. Кожен другий отримав поранення. Близько 200 хлопців не повернулися і вважаються зниклими безвісти, але вони залишаються живи для нас та їхніх батьків. 

Завтра в річницю Іловайської трагедії спільнота «Іловайське братство», яке утворилося з учасників цих подій, вдів та матерів, проводить скорботний мітинг-панахиду на Михайлівській площі о 14 годині і я запрошую всіх, для кого ці події щось значать.

Тетяна Трощинська: Коли ви були там, то для вас було очевидно, що це вже російські регулярні війська?

Всеволод Стеблюк: Це було очевидно ще тоді, коли ми приїхали в піонерський табір «Авангард». Я чудово пам’ятаю той момент, коли ми з комбатом Андрієм Тетеруком про щось говорили і тоді прибігли два співробітники СБУ в бронежилетах, які повідомили, що є достовірна інформація, що зайшло близько 11 одиниць техніки і спитали у нас безпечну дорогу на «велику землю». Я це дуже добре пам’ятаю. Я тоді ще запитав комбата, що ми ж ми будемо робити, а той сказав, що помиратимемо героями. Фактично так і вийшло.

Тетяна Трощинська: Яка зараз найбільша проблема у військових госпіталях. Я розумію, що їх може бути декілька, але якщо за пріоритетами.

Всеволод Стеблюк: Це нестача молодшого та середнього персоналу.

Тетяна Трощинська: А чому так?

Всеволод Стеблюк: Тому що це була більшість мобілізованих. На сьогодні ми маємо відсутніх мобілізованого резерву по водіям, по санітарам. Медичні сестри та середній медичний персонал — це в більшості жінки і вони можуть мобілізуватися, а можуть і не мобілізуватися. Та до третьої хвилі мобілізації було багато жінок, які прийшли і підписали контракти.

Тиждень тому ми об’їхали всі медичні заклади в зоні АТО, побували в гарячих точках і дуже приємно, що в кожному мобільному госпіталі після мобілізації знайшлися медсетри, які підписали контракти на подальшу службу. 

Фото: Роман Ніколаєв