youtube.com
Минуло два роки з часу, коли 7 січня 2015 року в Парижі було здійснено теракт у редакції видання Charlie Hebdo. В результаті нападу загинуло 12 людей, поранено — 11. Як це змінило французьке суспільство та медіа зокрема — розповідає журналістка, голова міжнародного відділу Українського кризового медіа-центру Тетяна Огаркова.
Тетяна Огаркова: Суспільна увага до цієї другої річниці є набагато меншою, ніж вона була рік тому, і в рази менша, ніж це було відразу. Мер Парижа відвідала колишнє приміщення редакції, де було здійснено теракт. Покладено квіти і вінки, але виходу до преси не було.
Якщо подивитися на французьку пресу, то бачимо, що публікацій, присвячених цим меморіальним заходам, мало. Ця тема вже є достатньо витісненою в минуле: дуже мало згадують про те, що сталося два роки тому.
Євген Павлюковський: Чи можемо говорити про те, що французьке суспільство оговталося після цього теракту?
Тетяна Огаркова: Мені здається, що головною причиною такого забуття є те, що якщо два роки тому терористична атака була здійснена прицільно на редакцію Charlie Hebdo, то зараз кожен громадянин Франції відчуває, що це може статися, фактично, з ним. Після трагедії було здійснено велику кількість терактів у Франції. Цифри говорять про 238 загиблих внаслідок терористичних нападів після того дня. Пам’ятаємо теракти 15 листопада 2015 року, вбивство католицького священика, теракт в Ніцці. Тобто тероризм став, певною мірою, буденним явищем. Французькі громадяни почуваються потенційними жертвами таких терактів.
Щодо редакції Charlie Hebdo, вона, однак, не відмовилася від таких безстрашних карикатур і зараз. Треба сказати, що редакція продовжує функціонувати, переїхала в інший, засекречений офіс.
Плюс, змінюється політичний істеблішмент. Франція вступає у передвиборчу гонку — у квітні 2017 року в країні відбудуться президентські вибори. З того, що відомо зараз, є висока ймовірність, що у другому турі буде змагатися правий кандидат Франсуа Війон із ультраправою кандидаткою Марін Ле Пен. Це ті партії, котрі критично ставляться до міграції, ісламізму, тощо.
Євген Павлюковський: Чи справді з моменту цього теракту і у зв’язку з іншими у країні збільшились випадки ісламофобії і навіть антисемітизму?
Тетяна Огаркова: Важко сказати, що збільшилась кількість агресивних випадків. Але абсолютно очевидно, що виборець починає більше голосувати за партії, які критично ставляться до міграції. Скажімо, успіх партії «Національний фронт» на минулорічних місцевих виборах можна пов’язувати із тим страхом, який є у суспільстві щодо мігрантів, котрих дуже часто ідентифікують із потенційною загрозою ісламізму.
Тероризм став, певною мірою, буденним явищем
Євген Павлюковський: Яке ставлення у французького суспільства до заходів підвищеної безпеки, до режиму надзвичайного стану?
Тетяна Огаркова: Суспільство розділилося в оцінці цього надзвичайного стану. З одного боку, до преси виходять спецслужби і говорять про величезну кількість терактів, котрі було попереджено. Вони кажуть, що надзвичайний стан є ефективним. Але інша частина суспільства наполягає на тому, що не було досліджень, моніторингу на тему його ефективності. Критики надзвичайного стану звертають увагу на те, що введення надзвичайного стану суттєво обмежує громадянські свободи, такі як свобода пересування. Збільшилась кількість превентивних арештів, які часто не мають підстав. Але і цифри про попереджені теракти теж треба брати до уваги.
Французький виборець починає більше голосувати за партії, які критично ставляться до міграції
Можна сказати точно, що французьке суспільство перебуває у стані напруження. І так не тільки у Франції, а й взагалі у європейських країнах. Теракти — це глобальна загроза і ніхто не почувається захищеним. Надзвичайний стан як відповідь на це, можливо, дає певні результати, але довести це важко. І популістські ультраправі партії у Франції набувають дедалі більшої ваги. Така ситуація ще кілька років тому там була б неможливою.
Євген Павлюковський: Наскільки менше стало карикатур у французьких ЗМІ? Чи стали вони більш поміркованими?
Тетяна Огаркова: Дійсно, були спроби проаналізувати, як змінилася політика Charlie Hebdo. Треба сказати, що із самого початку свого існування вони позиціонували себе як сміливе ЗМІ без табу. Зараз цифри показують, що читач Charlie Hebdo не змінився. Тираж цієї газети приблизно 50 000 примірників на тиждень і він, в принципі, такий же, як після теракту. Однак були приклади звільнень з Charlie Hebdo через те, що, за словами карикатуристів, редакційна лінія стала більш м’якою, обережною. І це, на їх думку, суперечить тому покликанню, яке було у видання. Тому можемо говорити про те, що редакція стала дещо обережною, зокрема, щодо ісламізму.
Євген Павлюковський: А як щодо інших видань?
Тетяна Огаркова: Мені здається, що радикальних змін у редакційній політиці немає, бо це свідчило б про страх. Більшість французьких ЗМІ, як на мене, не бояться. Єдине, що журналісти кажуть (як і до терактів, і після), що не всі жарти Charlie Hebdo були гуманними.