«Пока не запишешь песню, она тебя мучает, не дает покоя», — Олександр Сміян

Артур Чумаченко: Наш перший альбом називається «Я все знайду». Більшість пісень із дебютного альбому написані 4-5 років тому, ще на початку заснування гурту.

Олександр Сміян: Так получается, что нас никто не подстегает, и бывает, что месяц-два мы даже не видимся, поэтому процесс несколько медленный. Это все вроде как хобби, и бывает так, что у всех свое видение песни, и мы мучаем ее год, другой и только на третий она разродиться.

Артур Чумаченко: Коли створювалась пісня «В ніч», я був на Одещині, а хлопці в столиці. Чомусь мене пробиває на творчість у бабусі, і я почав вигадувати гармонію, і подумав: приїду до хлопців — покажу їм. Приїжджаю, кажу їм: я тут одну штуку вигадав, а вони кажуть: ми теж дещо придумали. Граємо, і виявляється, що це практично одна мелодія у різних тональностях. Ми склали це докупи і почали працювати.

Анастасія Багаліка: Як ви плануєте розкручувати альбом?

Артур Чумаченко: Ми робимо перші кроки. Будемо рости, дізнаватись, що і як робиться. Особисто я гуляю по форумах, розпитую людей. Думаємо про те, щоб покататися по фестивалях. Але якогось чіткого плану поки що немає.

Олександр Сміян: У нас есть уже материал на следующий альбом. С песнями есть такая вещь: пока ты ее не запишешь, она тебя мучает, не дает тебе покоя. Когда ты ее запишешь, ты можешь ее отложить и перейти в чему-то новому.

Анастасія Багаліка: Для молодих гуртів важливо писати альбоми доволі швидко і часто.

Артур Чумаченко: Зараз музиканти намагаються випускати сингли із періодичністю хоча б 3 місяці, щоб записи появлялись в Інтернеті і люди не втомлювались чекати.