Показові обшуки в голови апеляційного суду Києва — це меседж суддям і всім, хто працює з судами
Обшуки в голови апеляційного суду Антона Чернушенка, які відбулися минулого тижня й посіли перші рядки в телевізійних новинах, часом нагадували якесь телевізійне шоу. Наскільки така публічність корисна для слідства і чи можна за її допомогою подолати корупцію? Про це «Громадська хвиля» розмовляла з адвокатом, членом політичної ради Всеукраїнського громадського об’єднання «Сила і Честь» Сергієм Бевзом.
Сергій Бевз: Судячи з того, що ми бачили по телевізору або в інтернеті, дуже тяжко сказати, які норми були порушені і чи були вони порушені взагалі. Однак є такі засадничі норми, як, наприклад, таємниця слідства. Як можна до складання протоколу обшуку викладувати в інтернет предмети, речі, що нібито були вилучені. А, може, вони і не вилучались? Може, вони не вписувалися в протокол? Мені, як професійному адвокату, здається, що це більше елемент якогось шоу і цей меседж направлений не на громадськість, як я бачу. Він направлений до інших судей, щоб вони бачили, що якщо щось піде не так, якщо щось буде зроблено, або прийняте якесь рішення, яке не влаштує певну категорію людей, то те саме шоу може повторитися в їхніх домівках, в службових кабінетах, автівках і взагалі статися з ними. Це меседж тим, хто працює з судами і самим суддям.
Тетяна Трощинська: Цікава позиція. Багато хто коментував, що система починає боятися публічності. Як, на вашу думку, чи може корумпована система боятися публічності?
Сергій Бевз: Корупція взагалі боїться публічності тому що гроші обожнюють тишу. Тільки в тиші можуть робитися якісь справи, за які потім можуть давати гроші. Однак, я би не сказав, що судова влада чи юридична спільнота боїться публічності. Ми бачимо, що останніми роками ця публічність зростає. Наші провідні юристи з’являються в соціальних мережах, їх показують по телевізору, запрошують на радіо. І ця публічність приходить в тихі кабінети. А чи зможе вона там ужитися з корупційними діями – це вже питання не до мене.
Тетяна Трощинська: Якщо повертатися до теми спірних обшуків. Таке поверхове чи нігілістичне ставлення часто до процесуальних норм, воно ж породжує недовіру, воно перетворюється на шоу.
Сергій Бевз: Процесуальні дії чітко прописані в Кримінальному процесуальному кодексі. Це як Біблія для практикуючих юристів, для слідчих, прокурорів, суддів. Вони мають чітко відповідати нормам закону, який встановив порядок їх проведення. Якщо процесуальні дії несуть у собі якісь порушення під час проведення, ці докази вже можуть бути розцінені судом як неналежні. Новий Кримінальний процесуальний кодекс говорить чітко, що докази, здобуті з порушенням норм діючого КПК, мають бути визнані судом неналежними. Ми побачимо в подальшому, як події розгортаються по цій кримінальній справі, яка нам так гучно анонсована. Побачимо, які в подальшому будуть анонсовані чи проведені слідчі дії. Якщо їх так вже почали освітлювати, можливо, хтось продовжить цим займатись, хоча я вважаю, що це є зовсім неетично. Тому що ми знову женемося за рапортом, за тим, щоб відрапортувати першими і потім сказати: ми це зробили. А як воно розвинеться далі?
Тетяна Трощинська: Як воно розвинеться, можу вам сказати, тому що сьогодні є повідомлення, що голову апеляційного суду Києва Антона Чернушенка, якого дозволила заарештувати Верховна Рада, не можуть знайти.
Сергій Бевз: Я вважаю, що людина, яка навіть має статус підозрюваного, але якій не обрано міру запобіжного заходу і нічим не обмежено її пересування, яка не має обов’язку повідомляти про місце свого перебування органам досудового розслідування чи прокуратури, може переміщатися будь де і робити що завгодно. Тому те, що його не можуть знайти, не говорить про те, що він робить щось незаконне, а про те, що або його так шукають чи просто не хочуть знаходити.
Тетяна Трощинська: До речі, це анонсування, яке зараз стало дуже популярним, «завтра ми проголосуємо за арешт такого-то, а післязавтра такого-то» – це такий сигнал. Для чого це казати, якщо ти підозрюєш, що людина чинила якийсь злочин?
Сергій Бевз: Я дуже негативно ставлюсь до цього і як адвокат, і як пересічний громадянин… Я загадую 2005 рік, як один високий працівник Генеральної прокуратури анонсував допит дуже важливого свідка по дуже важливій справі. Чим закінчився той анонс, ми побачили вже на наступний день десь приблизно о 10-й ранку… Про що це може говорити в подальшому? Це може говорити про те, що люди в своїй правоохоронній діяльності керуються, не завжди законами, а, можливо, зараз якоюсь революційною правосвідомістю. Вони говорять і анонсують те, що підніме їх рейтинг, а не сприятиме швидкому і неупередженому (що головне!) розслідуванню кримінального злочину. Ось чому я відношусь до таких анонсів негативно. Бо як і гроші, так і оперативно-слідча робота любить тишу. Коли в тиші свого кабінету слідчий пише відповідні процесуальні документи, коли процес знає тільки обмежене коло осіб, тоді це все проводиться швидко, ефективно.
Василь Шандро: Те, що не можуть когось відшукати, – це дуже часте завершення цих публічних заяв. Чи не є це певною порукою, домовленістю?
Сергій Бевз: Не можу сказати, що це була домовленість – це має встановити відповідні органи, які будуть займатися розслідуванням. Але скажу як професіонал, який тривалий час займався досудовим розслідуванням, що немає такої людини, яку неможна відшукати. Завжди є нормальні оперативні співробітники, кваліфіковані слідчі, які можуть правильно поставити завдання і людину відшукають. Тим більше зараз,коли кожен обвішаний якимось телефонами, гаджетами, які передають його місце знаходження в мережу, – це справа тих хто хоче, або не хоче шукати цю людину.
Тетяна Трощинська: Є така думка, що оприлюднення – це така універсальна таблетка від корупції. Чи будуть красти і брати менше, якщо про це більше говорити?
Сергій Бевз: Якщо будуть люди будуть говорити про це, і звертати на це увагу, будуть красти менше і тихіше. Але будуть. Бо корупція це не є українське явище, це явище світове… Треба попереджувати корупцію, а не боротись з явищем. Лікарі говорять, що хворобу легше попередити, ніж вилікувати. Корупцію можна попередити: треба про неї говорити, описувати таємні корупційні схеми, які діють, і це буде кращою профілактикою, ніж показувати, як у судді в кабінеті знаходять якісь 6 тисяч доларів, що в принципі становить його якісь заощадження. Не помічені гроші, які знаходять просто в кабінетах чи в кишенях, – це не є предмети заборонені до обігу. Це не є наркотики, чи зброя. Це є гроші. У нас не заборонено судді мати гроші в кабінеті чи в своєму особистому сейфі. Обов’язок органів, які проводять досудове розслідування, довести, коли, де кільки і в кого ця особа взяла. Якщо цього не буде доведено, то діюча у нас презумпція невинуватості зобов’язує правоохоронців повернути ці гроші власнику з вибаченням.
