Чи всі футбольні фани, які планували їхати до Франції, зможуть туди потрапити? Про це говоримо з Олександром Сушком, політологом, науковим директором Інституту Євро-Атлантичного співробітництва. Телефоном до розмови приєднується мати юного вболівальника Мар’яна Бабенчик. Вона розповідає, як разом з родиною готувалася до поїздки на Євро-2016, що мала б стати подарунком дитині до дня народження.
Ольга Веснянка: Чи ви підтримуєте протест під Посольством Франції?
Олександр Сушко: Так, я є одним з ініціаторів. Минулого тижня був досить резонансний факт з приводу родини маленького фаната зі Львова, але за ці дні стало очевидно, що проблема не тільки не вичерпується цим випадком, але цей випадок лише засвідчив наявність проблеми, а вона є масовою. Я думаю, що тільки наступного тижня ми зможемо реально оцінити, наскільки масовою. Але вже зараз ми говоримо про кілька сотень або навіть понад тисячу українських уболівальників, які можуть не потрапити на матчі через візове питання, маючи квитки.
Ольга Веснянка: У вас є такі дані?
Олександр Сушко: У нас є дані з соціальних мереж, з доступних нам джерел про багатьох інших людей. У мене особисто є дані про моїх найближчих людей і друзів, які подали документи і чекають на рішення консульства дуже довго.
Ключовою проблемою будуть не формальні відмови, яких, може, буде не так і багато, заявляють, що лише 2%, хоча це теж немало, але питання в тому, що консульство просто не впорається з потоком заяв і багато людей просто не отримають свої паспорти з візами на момент виїзду.
На сьогоднішній день «підвисло» вже кілька сотень заявок, які надійшли в консульство в середині травня.
Ольга Веснянка: В ефірі «Громадського радіо» буде озвучена позиція Посольства Франції.
Василина Думан: Я так розумію, що ви з ними вже спілкувалися, оскільки говорите про 2%.
Олександр Сушко: Вони озвучували цю позицію ще тоді, коли виник скандал з родиною Бабенчиків. Це не нова інформація. Вона мало чого дає тим сотням заявників, які поки що не отримують відмов, але не отримують і паспортів.
Ольга Веснянка: У мене нещодавно був досвід. Посольство Франції запрошувало журналістів до поїздки напередодні Конференції ООН з питань клімату до Парижу. Були певні труднощі, пов’язані з тим, що спершу мені треба було перебувати в Італії. Треба було подавати документи до італійського консульства. Попри те, що багаторазова Шенгенська віза, італійці дали лише на рік. Якщо порівнювати з іншими посольствами, консульствами, чи так уже недолуго виглядають ці відмови?
Олександр Сушко: Я займаюсь питаннями Шенгенського права уже понад 15 років і досконально знаю дуже багато нюансів, пов’язаних з отриманням довготермінових віз. В даному випадку ситуація набагато простіша, тому що заявники претендують на одноразові візи до Франції на конкретну подію. Вони в’їжджають до Франції. Немає питання, що вони з цією візою до чемпіонату зможуть поїхати до якихось інших країн. Ідеться про найпростіші Шенгенські візи, які завжди є найбільш доступними, з якими масових проблем не було на моїй пам’яті ніколи.
Хоча саме з французьким консульством у минулому проблеми були. Ми сподівалися, що це залишилось у минулому.
Кілька років тому дитячий танцювальний колектив був змушений танцювати прямо перед консульством, щоб довести: вони — ансамбль. Візи врешті-решт дали.
Ці проблеми повторюються час від часу. Дуже прикро, що така велика подія, яка передбачає поїздку тисяч людей ( з України планують поїхати не менше 15 тисяч вболівальників). Емоційний ефект такої події буде змарнований, якщо ситуація не зміниться за найближчі кілька днів.
Василина Думан: Ці 15 тисяч уже купили квитки?
Олександр Сушко: Квитки є у всіх. Тому що інших варіантів податися на візу саме на чемпіонат немає.
Василина Думан: Вони хотіли потрапити на велике свято, а отримають велике розчарування.
Олександр Сушко: Це розчарування буде не тільки для них, а й для україно-французьких відносин.
Василина Думан: З нами на зв’язку телефоном зі Львова пані Мар’яна. Розкажіть свою історію.
Мар’яна Бобенчик: Нам дуже прикро, що так сталося. Готувалися ми старанно. Шенгенські візи ми не вперше отримуємо. Процедуру знаємо. Належним чином підготували всі документи. Купили квиточки на Євро-2016, іменні, 11 штук. Також ми забронювати і оплатили квитки на літак в обидві сторони. Єдине, готель не був проплачений, просто була бронь. Але в них на сайті у вимогах і сказано, що потрібно тільки бронювати. Документи нам мали віддати 17 числа, але їх затримали майже на 2 тижні.
Ольга Веснянка: Ви вирішили поїхати всією родиною?
Мар’яна Бобенчик: Так, ми їздимо на всі матчі. Це був подарунок сину на день народження. У середу ми мали бути уже у Варшаві.
Ольга Веснянка: Як Володя це сприйняв? За кого буде вболівати?
Мар’яна Бобенчик: Я сподіваюся, що він все-таки добереться до Франції, тому що Євро триває досить довго. Ми сподіваємось, що посольство піде на перегляд і розгляне нашу апеляцію. Тим більше ми ідемо на контакт. Додаємо все, що треба і не треба.
Ми мусимо бути у Франції. Це дитяча мрія. Ми зробимо все, щоб вона здійснилася.
Ольга Веснянка: Образи не тримаєте?
Мар’яна Бобенчик: Образи не тримаємо, тому що розуміємо, що вони, може, трошки не впоралися з цим обсягом документів, які надаються зараз до Консульства Франції. Мені багато людей писали на Фейсбуці, що це не тільки з нами так трапилося.
Василина Думан: Чи є якась політична складова у тому, що українці стикаються з такими проблемами?
Олександр Сушко: Політика частково тут є. І вона полягає в тому, що Шенгенське законодавство доволі гнучке. Воно дозволяє країні, що входить в Шенгенську зону, застосовувати чи більш м’яку чи більш жорстку процедуру до всіх заявників. Франція в даному випадку, навіть знаючи, що їде потік вболівальників, застосовує максимально жорсткі процедури до всіх заявників.
Приклад Польщі доводить, що навіть в рамках Шенгенського законодавства, якщо є політична воля, можна масово видати людям візи на підставі наявності квитків.
У випадку з Францією це політика показати виборцям, що їхня держава захищає кордони. Це не стосується тільки українців. Просто Україна потрапляє в число тих країн, на прикладі яких вони намагаються «самоствердитися», показати, як гарно вони захищають країну від нелегальної міграції.
Ольга Веснянка: В анонсі акції, яка пройде 6 червня під Посольством Франції, говориться, що є питання до позиції Франції щодо безвізового режиму. На вашу думку, пікет сприятиме зміні ставлення офіційного Парижу до безвізового режиму?
Олександр Сушко: Сьогодні Франція належить до тих країн, які, на жаль, політично гальмують прийняття остаточного рішення по безвізовому режиму для України. Як відомо, єврокомісія вже таке рішення прийняла. Зараз це на розгляді в органах ЄС. Франція разом з деякими іншими країнами Західної Європи намагається це будь-якими способами загальмувати, відтягнути. Їхній міністр внутрішніх справ сказав, що це не питання тижнів чи місяців.
Україна виконала критерії, тому будь-які зволікання щодо безвізового режиму зараз є політичними.
Ольга Веснянка: Що ще може робити Україна, щоб ті, хто гальмують процес прийняття безвізового режиму, пішли на це?
Олександр Сушко: Зараз дуже потрібна інформаційна хвиля, в якій би взяли участь політики, громадські діячі, лідери громадської думки, тому що ще не все втрачено. Ще є кілька днів. Якщо буде рішення дати візи, то їх дадуть. Якщо ні, то проблеми будуть у понад тисячі людей.
Також треба розгортати кампанію щодо виконання ЄС своїх зобов’язань по безвізовому режиму. Тут потрібно діяти акуратно, тому що в ЄС є чимало наших друзів і союзників, які чекають, щоб ми діяли розумно, і використовують свій вплив. Діяти треба мудро. Потрібно влаштовувати інформаційні кампанії, дипломатичний тиск, працювати з лідерами громадської думки, щоб в цих країнах сформувалася чітка позиція про те, що безвізова Україна не є загрозою для ЄС.
У Франції багато чого досягається публічними акціями. Достатньо подивитися на новини з Франції, тому я сподіваюсь, що французькі дипломати завтра не здивуються. Якщо не вимагати, тоді точно нічого не буде.