Громадське радіо
У студії Громадського радіо учасник Біллі Мілліґан Бенд Макс Прудеус.
Тетяна Трощинська: Розкажіть про вашу нову пісню «Іноземці». Вона з’явилася як раз тоді, коли соцмережі обговорювали тему імміграції. Це кон’юнктура?
Макс Прудеус: У мене є подруга, з якою ми колись разом працювали в сфері маркетингу. Вона зараз так само не працює в офісі, вона художниця. І ось вона мені написала, чи бачив я, що відбувається в соцмережах на тему імміграції. Я читаю пости і розумію, що треба діставати і показувати пісню Іноземці. Альбом у мене був готовий ще за два тижні до того. З точки зору маркетингу це був ідеальний час, щоб показати.
Василь Шандро: У Кузьми Скрябіна колись теж була важлива соціальна пісня «Сам собі країна». Ця проблема є актуальною до цього часу. Пісня увійде в новий альбом?
Макс Прудеус: Так. Прем’єра, до речі, відбулася на вашому радіо в програмі Андрія Куликова «Пори року». Альбом буде називатися «Радіопасивність». Мені подобається назва гурту «Radio had». Не можу сказати, що подобається сам гурт, але подобається назва. Це як голова, яка налаштовується на хвилі. Мені ця ідея дуже близька. Ми, як українське суспільство, зараз не те і не так слухаємо. Не перевіряємо інформацію, не уважно ставимося до неї.
Тетяна Трощинська: Відео продовжуєте знімати?
Макс Прудеус: Так. Саме зараз знімаємо відео на «Іноземців». Ми знімаємо його в акустичному звучанні разом з британським музикантом контрабасистом Дейвом, який зараз живе в Україні вже близько року. Мені здалося класним зняти історію іноземця, який приїхав сюди і отримує кайф від того, що тут живе. Тут він грає фольк музику. Каже, що зачарувався тут українською музикою, культурою, танцем.
Василь Шандро: Давайте представимо пісню «Порох». Про що вона?
Макс Прудеус: Спочатку пісня називалася «Брате». Тут багато сенсів закладено. Просто не змогли зберегти назву, оскільки збиралися записати її як «Брате?», а на комп’ютері не можна називати файли зі знаком питання. Ми її виконували під назвою «Війна» але це теж було не те. І потім знайшли слово порох, яке характеризує війну і дає натяк на керівництво країни. Хоча ми і не мали на увазі якісь натяки.