Потрібно два покоління, щоби подолати нашу толерантність до корупції - Антон Марчук

Як потрапити у список “Форбс” за новаторство в області права та політики у 20 років?

Ведучі

Любомир Ференс,

Андрій Куликов

Гостi

Антон Марчук

Потрібно два покоління, щоби подолати нашу толерантність до корупції - Антон Марчук
https://static.hromadske.radio/2018/07/hr-hh-18-07-20_marchuk.mp3
https://static.hromadske.radio/2018/07/hr-hh-18-07-20_marchuk.mp3
Потрібно два покоління, щоби подолати нашу толерантність до корупції - Антон Марчук
0:00
/
0:00

Про те, ким треба бути, і як боротися з корупцією, розказав Антон Марчук – експерт ЦППР, менеджер антикорупційної групи РПР.

Любомир Ференс: Розкажи, за що ти потрапив до видання Форбс?

Антон Марчук:  Це сталось вже більше, ніж 1,5 роки тому. На той момент у мене було 2 найбільших досягнення: те, що я достатньо з відомим екс-журналістом брав участь у розслідуванні щодо чорної бухгалтерії Партії регіонів – це був травень 2016 року, потім в серпні була друга частина цього розслідування. Друге: я активно намагався долучатися до антикорупційної діяльності загалом. Я вже працював в ГО, ми постійно писали різні звернення до правоохоронних органів, намагалися всіляко сприяти антикорупційним розслідуванням, моніторили публічні закупівлі, електронні декларації чиновників. На той момент у нас вже були певні успіхи, наприклад, відкриті кримінальні провадження Національним антикорупційним бюро – деякі з них минулого року стали доволі гучними. Наприклад, коли минулого року Генпрокурор Юрій Луценко, анонсував 5 подань про зняття депутатської недоторканності з депутатів, щонайменше 2 з них були тими заявами, які в тому числі я писав. Це щодо незаконного збагачення народного депутата Євгена Дейдея, і друге, щодо Андрія Лозового, там дещо інший епізод, але він також починався розслідуватись, як незаконне збагачення. Це теж за моєю заявою.

якщо це потрібно в роботі для досягнення результату, я готовий говорити будь з ким, аби це дійсно допомогло нам досягнути цілі.

Любомир Ференс: Відколи почалось це зацікавлення антикорупційною діяльністю і чому саме антикорупція?

Антон Марчук:  Мені здається, що на сьогоднішній день, корупція багатьма вважається однією з найбільших проблем, які постають перед Україною. Моє зацікавлення почалось з більш широкої теми реформ і трансформації України. Я почав цим цікавитись в кінці 2014 – на початку 2015 року, коли вступив до університету, почав навчатися в Києві, став ближчим до цього і мені стало цікаво слідкувати за тим, що відбувається в нашій державі. Пізніше я зрозумів, що один із найбільших викликів – це проблеми з корупцією і вирішив долучитися до антикорупційної діяльності.

Андрій Куликов: Ви в списку “За новаторство в області права та політики”. Що ж такого новаторського було в тому, що ви розповідаєте? Зараз ми вже більш-менш звикли до подібних речей, але, можливо, 2 роки тому це справді було таке новаторство, що аж

Антон Марчук: Відбір здійснюється щорік, туди входило 3 людини. Напевно, у них є якісь критерії, їхня думка, чому вони вважали мій досвід новаторським. Єдине, що мені спадає на думку: мало хто в такому віці долучається до такої діяльності. Тим паче, на рівні таких розслідувань, які були відомі не тільки в Україні.

Андрій Куликов: Наскільки допомогає, а наскільки заважає справі різноманітність органів і організацій?

Антон Марчук: Цю ситуацію треба розглядати з декількох боків: в неї є як позитивні сторони, так і негативні сторони. Позитивні: зараз чітко зрозуміло, хто за що відповідає. НАБУ – це орган досудового розслідування, який фактично проводить розслідування, збирає необхідну доказову базу. Антикорупційна прокуратура – це орган, який має здійснювати процесуальне керівництво і далі представляти справу в суді. Національне агентство з питань запобігання корупції, яке має превентивні функції, наприклад, займається електронним декларуванням. Тобто кожен орган має свою спеціалізацію, свій чіткий мандат. Інша проблема – це те, що на жаль, в умовах України, коли у нас немає справжньої волі політичної еліти до протидії корупції, а громадянське суспільство має обмежені можливості, нам зараз не вистачає ресурсів, щоб відстоювати незалежність і ефективну діяльність кожного з цих антикорупційних органів.

Андрій Куликов: А в громадянському суспільстві, чи не доцільніше було б об’єднатися?

Антон Марчук: Якщо ми згадаємо РПР, то це як раз та платформа, де ми певною мірою об’єднані і координуємо свої зусилля. Але в кожної організації є своя місія і є власне бачення того, як повинна відбуватись антикорупційна реформа. В чомусь в нас це бачення однакове, в чомусь є розбіжності, ми не завжди можемо дійти до консолідованої думки, але, щодо ключових приорітетів, у нас завжди є спільна думка і ми відстоюємо спільну позицію.

Андрій Куликов: Для того щоби бути менеджером групи РПР треба вміти працювати з найрізноманітнішими людьми. Якісь спеціальні курси проходили чи набували досвіду у перебігу вашої роботи?

Антон Марчук: Мені завжди було легко знаходити мову з різними людьми, незалежно від їх характеру, від їх поглядів. Тому, що якщо це потрібно в роботі для досягнення результату, я готовий говорити будь з ким, аби це дійсно допомогло нам досягнути цілі. Можна не погоджуватися з людиною, мати іншу точку зору, але слухати її, намагатися дійти компромісу – це справді те, що потрібно в нашій діяльності.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.