Потрібно говорити не про жалість до людей з інвалідністю, а про рівні права, — активістка

Про неадаптованість сервісу «Укрзалізниці» для потреб людей з обмеженими фізичними можливостями й інструменти впливу на ситуацію говоримо з гостею «Громадської хвилі» Юлією Сачук.

Василь Шандро: За кілька днів ви організовуєте мітинг щодо полегшення доступу людям з обмеженими можливостями до тих благ, якими користуються всі інші люди. Як давно громадські активісти намагаються вибороти право на користування залізничним транспортом на рівні з усіма?

Юлія Сачук: Наша акція протесту — не лише соціально важлива подія, це акція про рівні права. Самі люди з інвалідністю є її ініціаторами. Справа стосується доступності послуг «Укрзалізниці». Люди, в яких немає інвалідності, мають можливість вільно замовити квиток онлайн і роздрукувати його, або показати відповідний код провіднику. Люди з інвалідністю такої можливості не мають. Проблема в тому, що сайт недоступний для незрячих людей. Крім того, там немає опції по замовленню пільгового квитка.

Простими зверненнями і листами ситуацію не вдавалося вирішити. Тоді незрячий юрист зі Львова — Андрій Стегніцький, подав позов до суду. Цей процес тривав кілька років. Андрія підтримував офіс Уповноваженого з прав людини Верховної Ради. Вони наполягали на визнанні факту дискримінації. Суд задовольнив їхнє звернення і зобов’язав «Укрзалізницю» та відповідні їй інстанції зробити сайт доступним. Це було в 2013 році, з того часу ми мали купу переговорів і зустрічей вже з адміністрацією «Укрзалізниці». Минулого року на міжвідомчій нараді Міністерства інфраструктури я ставила питання тодішньому міністру Андрію Пивоварському про те, коли сайт нарешті буде адаптовано. Він жартома сказав: «Міністру двічі повторювати не потрібно, за місяць буде». Вже пройшов рік.

Євген Павлюковський: Чим це пояснюють? Є якісь офіційні відповіді?

Юлія Сачук: Чиновники звикли пояснювати це відсутністю коштів, але для адаптації сайту не потрібно дуже багато коштів, потрібен хороший розробник. На нашу думку, це бездіяльність, безвідповідальність і невиконання своїх обов’язків і рішень суду.

Євген Павлюковський: Яких саме ергономічних засобів не вистачає для забезпечення доступності «Укразалізниці»?

Юлія Сачук: Ми намагаємось пропагувати універсальний дизайн. На жаль, в потягах «Укрзалізниці» дуже мало місць, пристосованих для потреб людей, що пересуваються на інвалідних візках.

Євген Павлюковський: Але такі місця є?

Юлія Сачук: Так, нам відомо про 17 вагонів, у яких є спеціальні купе. Водночас ми бачимо проблему в доступі до них. Також немає будь-яких елементів доступності для незрячих людей.

Закордоном відходять від чітко прописаних норм і оперують тим, що весь простір і всі послуги мають бути доступними для всіх людей, без поправок на людей з обмеженими можливостями, людей похилого віку чи дітей. Це продумується на етапі розробки і закупівлі.

В нас проблема існує не тільки на рівні «Укрзалізниці». Так, нещодавно на тендері закупили нові трамваї українського виробництва, проте в них відсутнє зовнішнє озвучення для незрячих. Ми написали купу звернень з проханнями виправити ситуацію, проте нам відповідають відмовками.

Велика частина суспільства не обізнана в цьому питанні, проте це принижує гідність людей з інвалідністю. Чому я, як людина, що має рівні права, змушена просити когось про допомогу, якщо я так само плачу податки і працюю?

На акцію, що відбудеться 31 травня о 12:00 на вулиці Тверській 5, вийдуть люди, що постійно зіштовхуються з проблемами та незручностями при купівлі квитків.

Василь Шандро: Тобто людина з обмеженими можливостями не може сама придбати квиток?

Юлія Сачук: Через сайт — не може. Приїхати на вокзал на інвалідному візку також непросто.

Євген Павлюковський: Наскільки для людей з обмеженими можливостями адаптовані інші сайти?

Юлія Сачук: В Україні було прийнято наказ про те, що сайти органів державної влади мають відповідати вимогам доступності для людей з обмеженими можливостями. Закордоном така політика поширюється не лише на сайти держустанов. В нас для незрячих людей недоступні інформаційні платформи.

Василь Шандро: Часто від людей можна почути, а якщо не почути, то зрозуміти підтекст: «Люди, в нас і без того багато проблем». Чи змінилось ставлення суспільства до людей з інвалідністю?

Юлія Сачук: Суспільна думка дещо змінилась, але зараз дуже важливо зосереджувати увагу не на жалості, пільгах і соціальній опіці, а на рівних правах. Ми не просимо чогось надлишкового, ми просимо дотримання наших прав. В контексті розуміння інвалідності ми проводимо майстер класи, що стосуються недискримінації людей з інвалідністю. Рівень обізнаності людей про інвалідність дуже низький. Це недопрацювання держави, адже ця тема має підніматися нарівні з темою прав людини.