Громадське радіо
Тетяна Трощинська: Вчора в неділю відбулися президентські вибори одразу у двох сусідніх країнах, Болгарії і Молдові. Чи можемо ми провести паралелі між переможцями?
Олексій Кафтан: Ми можемо провести їх і ширші, якщо хочете. Колись у мене був чудовий викладач, який завжди говорив, що все пов’язано зі всім. Тут можна проводити паралелі не лише між кандидатами, а і між суспільствами. Можна сказати, що це було намагання вистрибнути з «євросовка» назад до «совка». Стрибок цей був досить успішний.
Тетяна Трощинська: Попри те, що ці країни близькі до ЄС, а Болгарія навіть є його членом, ці країни залишалися «євросовком»? Що це значить?
Олексій Кафтан: В тому, що стосується європейського вибору країн східної Європи, то це такий собі карго культ. Якщо копіювати практики європейські, то врешті-решт наслідком цього копіювання буде те, що ми опинимося в Європі в сенсі рівня життя. Але випадок Болгарії показує, що копіювання цих практик без змінювання стилю думок національних еліт призводить до того, що ми маємо цей карго культ. Тобто це оболонка, за якою нічого не стоїть.
Ми чверть століття ідемо-ідемо і ніяк не можемо відірватися. Насправді в болгар і у молдаван та сама проблема.
Василь Шандро: Це очевидно пов’язане з таким поняттям як «євроміф». Останні років п’ять політики багато говорили про європейські цінності. Що це таке? Це мають бути якісь загальнолюдські цінності, але європейська Франція відрізняється від європейської Німеччини, Іспанії, Португалії чи Італії. Можливо зараз у самих українців цей міф про таке собі Ельдорадо трохи руйнується.
Олексій Кафтан: В принципі так. Але що таке загальнолюдські цінності? Є цінності, які в нашій частині світу пов’язані з юдо-християнською традицією. А от ще 2006 року на вокзалі в Кошице я бачив оголошення про те, що продається трикімнатна квартира з євроремонтом. Євроремонт, по цей бік Європи, це поняття цілком без кордонів. Цей міф про Європу десь перегукується з міфом про Грааль. Це таке собі сучасне викладення артуріанського сюжету.
Колись відомий діяч відродження італійської держави сказав так: «Італію ми створили. Залишається створити італійців». Можна перефразувати у «Європу ми створили. Залишається створити європейців».
Василь Шандро: Колись в одній країні з об’єднаних народів також намагалися утворити універсального індивіда – совєцьку людину.
Олексій Кафтан: Так. Це подібні речі. Неподібні процеси але ідейно вони перегукуються.
З болгарами і молдаванами проблема в тому, що суспільство, переймаючи найсмачніші кавалки цього міфу виявилося неготовим переймати найнеприємніші, як то відмову еліт від корупційних схем. Болгарське і молдовське суспільство тут не надто різняться між собою, а також не надто відрізняються від українського суспільства.
Є дуже цінні статистичні данні про рейтинг схвалення дій влади в цих країнах. Наприклад у президента він 20%, а у парламенту – 8% , десь між ними стоять генпрокурор і прем’єр-міністр, також з невисокими показниками. У нас би мабуть ці зрізи не надто відрізнялися б. Хоча тут ще треба відокремлювати посаду від особи, яка її посідає.
Тетяна Трощинська: Новообраний молдовський президент Ігор Додон заявив, що хоче змінити конституцію і розпустити парламент.
Олексій Кафтан: Чи може крокодил з’їсти слона? Може. Але хто йому дасть?
Тетяна Трощинська: Були якісь очікування у обох частин населення і ці очікування очевидно не справдилися. Є якась криза пропозицій на політичному ринку і вона аж така, що перемагають люди з сумнівною репутацією?
Олексій Кафтан: Криза є. Згруба це розкол на дві частини. Але це не такі значні кількісні показники. І розкол полягає в тому, що ті, хто ностальгує за совєцькими часами є більш згуртованими і мобілізованими аніж ті, хто їм протистоїть.
Водночас і в Болгарії в Молдові переможцем виборів став той, хто тримався в тіні, тобто олігархічні сили. В Молдові варто говорити про постать Плахотнюка, який дуже розумно розділив стою підтримку між двома кандидатами. В Болгарії ж мова йде про екс-президента Георгія Пирванова, який фактично матиме золоту акцію на наступних парламентських виборах.
Василь Шандро: Зараз перемагають апокаліптичні сценарії і кандидати, якими нас медіа лякали: Трамп, Додон, проросійський кандидат в Болгарії. Чи є сенс говорити про те, що все пропало?
Олексій Кафтан: Давайте ми будемо ставитися до цього як до проблеми, а не як до біди.
Якщо говорити щодо Додона і його заяв, то по-перше Молдова парламентська республіка, а по-друге на Додона є як вплинути. Він має доволі вразливий м’ясний бізнес. Водночас я бачу в підвезеннях виборців з Придністров’я ознаку «договорняка» між керівництвом Придністров’я і Плахотнюком про фактичну федералізацію Молдови, за юридичне оформлення якої вступає сам Додон. З огляду на те, хто керує Молдовою, це можливо.
Що стосується Болгарії, то я б хотів зауважити, що попри розбіжності які мав новообраний президент, колишній голова болгарських повітряних сил, НАТОвський генерал, не все є так однозначно.