Про «корупційну конкуренцію» — журналіст-розслідувач Денис Бігус

“У нас інфантильне суспільство з дитячими реакціями на подразники”, – вважає Денис Бігус (програма “Наші гроші”), коментуючи резонансні розслідування корумпованих чиновників і реакції на ці розслідування, додаючи, що українське суспільство доволі толерантно ставиться до корупції. 

Ірина Славінська: Чи виганяють чиновників зі свої посад внаслідок розкриття журналістськими розслідуваннями їх грошових махінацій?

Денис Бігус: Скоріш їм просто дають можливість піти. Тобто, це виглядає так: є певна інформація про, наприклад, співробітника МВС, він подає у відставку, цю відставку приймають, і він або продовжує якийсь час виконувати свої обов’язки, або його роблять радником, або з ним прощаються. Тобто, ніяких правових наслідків це не має, і в трудовій книжці буде просто запис про звільнення за власним бажанням.

Василь Шандро: Це зрада чи перемога?

Денис Бігус: З одного боку, уявити, що комплекс журналістських матеріалів півтора роки  тому звільняє заступника міністра внутрішніх справ або головного ДАЇшника міста, було навіть не можливо. І в цьому сенсі  це перемога. З іншого боку, з вірогідністю в 90% цим людям все минеться. Тобто чиновник прийшов, покрав і пішов або ротувався. І в цьому зрада. І чого більше  зради чи перемоги, я не знаю, але ганьби там достатньо.

Василь Шандро: Чи можна сподіватися, що ці чиновники не будуть купляти собі машини за мільйони доларів та не займатимуться незаконними забудовами, якщо їм держава запропонує зарплати, наприклад, по 50 тис. гривень. Тобто, чи можна вимагати від них чесного життя за пристойну зарплату?

Денис Бігус: Така дійсно пристойна зарплата буде являться аргументом для вимог чесного життя. Але не буде гарантією. Я прихильник тієї думки, що покарання працює краще, і невідворотність покарання є гарантією того, що красти чиновник не буде.

Василь Шандро: А як щодо питання моралі? Адже в країні йде війна і відбулась революція, а система працює так само, як і працювала раніше.

Денис Бігус:  Не кожна система, але загалом так. З одного боку за наявності війни красти аморальніше, ніж за її відсутності, але з іншого боку  красти взагалі не по-людські. Але для більшості людей, які довгий час працюють у державній системі, всі  розмови про мораль, про війну, про Революцію гідності, про гідність взагалі, не мають ніякого сенсу. Хоча б на 5% справедливіші суди  принесуть більше результатів, ніж будь-які тези про мораль.