Розмова з Олегом Рибачуком, очільником організації Центр спільних дій та ексглавою секретаріату президента.
Євген Савватєєв: У Центрі спільних дій та ви особисто на сторінках видання «НВ» почали дискусію про те, яка в Україні має бути форма правління і яка з них краща. На основі якої інформації ви взагалі почали ставити таке запитання?
Олег Рибачук: На це вплинуло декілька факторів, дуже важливим є особистісний. Так склалося, що я працював практично у всіх гілках влади, крім судової, на високих посадах, і тому добре знаю як не взаємодіє українська урядова машина. По-друге, я приділяю увагу успішному досвіду і трансформації країн колишнього соцтабору, які були з нами в одному човні, але вибравши шлях європейської інтеграції докорінно змінилися. У жодній з країн ЄС, особливо серед тих, які приєдналися після розпаду СРСР, немає такої викривленої системи урядування, як в Україні.
Щодо форм правління, то буває або президентська, або парламентська республіка, а гібридні форми президентсько-парламентська і парламентсько-президентська були придумані, і вони не відображають суті.
Впевнений, що тема щодо форми правління назріла вже давно, але в Україні вона ніяк не виникає. Це зрозуміло, бо багатьом силам, особливо олігархам, невигідно говорити і добиватися того, щоб в нас була ефективна працююча урядова система.
Ми ходимо на вибори, чуємо там багато обіцянок…Коли йдемо, наприклад, на парламентські вибори, то там задача партії — це бути владою. І коли партія вибори виграє, то її очільник без дискусій стає прем’єр-міністром і уряд бере на себе відповідальність за виконання обіцяної партією програми. Ті, хто програли, формують опозицію. І у випадку, якщо виникають проблеми і партії, що прийшла до влади, не вдалось виконати програму, то відбуваються дочасні вибори, перевибори, тобто можна впливати. На відміну від впливу на президента.
В Україні проблема з президентами. До 30-річчя незалежності ми провели серію зустрічей «Укрдерждовгобуд», де говорили з першими президентами, прем’єрами, спікерами. Тими, хто розбудовували державу. І практично кожен з них казав, що основні проблеми в урядування виникали тому, що у нас неврегульований інститут президента. А це тому, що кожен з президентів починає «натягувати на себе ковдру» влади.
Кравчук почав з того, що забрав у парламенту контроль над СБУ, що дивно, бо парламент має контролювати уряд. Його наступники працювати так, що нічого не віддавали, а лише більше і більше забирали. Так, президент Порошенко навіть взяв на себе призначення та звільнення керівників антикорупційних органів. Зараз ми маємо ситуацію, коли за два роки президенства Зеленського уже помінялися і прем’єри, і міністри, але президент за свої рішення ніякої відповідальності не несе. І це характерно для українського інституту президенства.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі.
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту.
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS