Громадське радіо
«Вступ України до НАТО або зближення з Альянсом , мабуть, найбільш тривалий процес серед усіх мені відомих європейських країн. Це своєрідний рекорд. На жаль, Україна змарнувала всі шанси, які їй давалися неодноразово і в часи Леоніда Кучми, і в часи Віктора Ющенка. І зараз цей шанс знову в нас є.
Але обставини складаються таким чином, що Україна сьогодні є жертвою агресії з боку РФ. З моєї точки зору, для нас членство в Північноатлантичному Альянсі — питання нашого виживання і нашого майбутнього. Я не бачу іншого захисту від агресора, якщо це не членство в НАТО. Україна сама в силу різних обставин не здатна протистояти такій потужній державі, як РФ. Тому парасолька НАТО має бути розкрита над Україною і це справді сьогодні має бути пріоритетним питанням для української влади», — говорить Маркіян Лубківський.
«Процес вступу Хорватії в Нато тривав вісім років. В останнього члена НАТО — Чорногорії — цей період був приблизно такий самий. Тому якщо Україна зараз рушить без вагань шляхом євроатлантичної інтеграції, то, за моїми прогнозами, цей процес триватиме десять-дванадцять років. Любомир Ференс: Питання в стандартах? Маркіян Лубківський: Не тільки в них. НАТО — сьогодні не лише військова організація. Це організація, яка сповідує європейські цінності, цінності євроатлантичної співдружності, про це свідчать і заяви Єнса Столтенберга, які він зробив у Києві: «Україна має позбутися ракової пухлини корупції», — та: «Корупція на перепоні реформам та справжнім змінам». Тобто одним з факторів, які впливатимуть на просування України шляхом євроатлантичної інтеграції, є реформи й боротьба з корупцією. Ми одержали дуже чіткий сигнал: з одного боку, дуже добре, що двері Північноатлантичного альянсу для України відкриті — а сьогодні вони відкриті найширше за всі часи існування України; але якщо Україна не подолає корупцію, розраховувати на членство в НАТО буде важко», — продовжує Маркіян Лубківський.
Анастасія Багаліка: Я щось не можу пригадати, щоб якійсь країні, яка вступала в НАТО, висували вимоги щодо корупції.
Маркіян Лубківський: У жодній країні з тих, що приймалися до НАТО, такого високого рівня корупції не було. При тому, що приймалися різні держави: і Болгарія, і Румунія, і та ж сама Хорватія — це питання також виникало, але воно було не першим і не другим, основними були вимоги щодо оборонної готовності.
Анастасія Багаліка: Чи може питання вступу, як і питання безвізу, стати елементом тиску на українську владу?
Маркіян Лубківський: Я думаю, що на українську владу буде тиснути українське суспільство. У нас справді немає іншого вибору, щоб відновити суверенітет і територіальну цілісність, окрім як взаємодіяти з Північноатлантичним альянсом. Але, так само, як і питання безвізового режиму, питання членства в НАТО треба готувати. Сьогодні, наприклад, як дипломат я очікував, що Україна подасть заявку на ПДЧ. Цього не було зроблено, і, очевидно, це не готувалося.
Анастасія Багаліка: Це політичне рішення — подавати заявку на ПДЧ? Маркіян Лубківський: Це і політичне, і технічне рішенні, тому що після того, як країна подає заявку, вона одержує згоду або незгоду. Але такі рішення мають готуватися, щоб після заяви президента не послідувало спростування з боку представників Північноатлантичного альянсу.
Любомир Ференс: Румунія досить довгий час, навіть на момент входження до ЄС в 2007 році чи не найбільше асоціювалась у європейців з корупцією. І реальна боротьба з корупцією там почалась тільки в 2010 році, коли головним прокурором стала Лаура Ковеші. Але чому до Румунії не було таких претензій, коли вона вступала в НАТО, а до України вони висуваються?
Маркіян Лубківський: Стосовно Румунії й Болгарії приймалося політичне рішення. Враховується й те, ніскільки держава здатна чи нездатна долати ті чи інші проблеми. Очевидно, деяким державам надається своєрідний кредит довіри, як у випадку Румунії й Болгарії. Думаю, якщо Україна найближчим часом продемонструє прорив у підвищенні рівня життя людей і боротьбі з корупцією, то щодо нас не буде питань. Сьогодні ситуація сприятлива: і Рекс Тіллерсон, і Єнс Столтенберг під час своїх візитів в Україну говорять про корупцію. Україну не відкидають, але змушують побороти корупцію. Якщо цього не буде, можна очікувати на зменшення міжнародної допомоги.
Любомир Ференс: Ще в 2004 році Північноатлантичний альянс, приймаючи Польщу й Румунію, передбачав, що ці країни стануть щитом НАТО перед Росією. А яка ситуація зараз: Північноатлантичний альянс не хоче, не може чи взагалі не розглядає такого варіанту, щоб Україна, вже перебуваючи в умовах війни з Росією, стала тим щитом НАТО?
Маркіян Лубківський: На жаль, Україна за весь цей час не змогла визначитися щодо свого майбутнього, і в цьому головна проблема. Північноатлантичний альянс і США розмістили на території Польщі та Румунії свої військові контингенти, і це теж дуже важливий фактор, який сприяв входженню цих країн до північноатлантичної спільноти. Для України таким «рецептом» могла б стати участь у миротворчих операціях, як свого часу це робили хорвати й ті ж самі чорногорці: миротворчі операції в Афганістані, Ліберії, Сомалі — всюди брали участь військові з цих країн, і це додавало впевненості, що вони сповідують принципи НАТО. Я би радив Україні теж рухатися таким шляхом. Ви повернули мене до ще однієї дуже цікавої теми – це саміт у Варшаві, де відбулася зустріч лідерів країн «Ініціативи трьох морів», членами якої є Румунія й Польща. На територіях, які дотичні до Російської федерації, створюється своєрідний санітарний кордон для того, щоб відмежуватися й посилити роль цих країн у протистоянні агресору. І дуже важливо, щоб Україна стала частиною цього процесу. Українським дипломатам треба було добиватися, щоб ми були присутні у Варшаві для започаткування нашої участі в «Ініціативі трьох морів». Україна, на жаль, проігнорувала запрошення в Дубровник у Хорватії й не потрапила на саміт у Варшаві. Це непорозуміння треба буде усувати найближчим часом.
Анастасія Багаліка: Чи не сприймає після скандалу з «Кольчугами» нинішній політичний бомонд, у тому числі й НАТО, Україну як державу, яка дуже часто змінює свої політичні вектори?
Маркіян Лубківський: Довіра — одна з основних засад НАТО. Через участь у миротворчих операціях, через прогрес у подоланні корупції, через слівність і дотримання своїх зобов’язань Україна зможе змінити ставлення до себе. Безсумнівно, над нами тяжіє наше не завжди безхмарне минуле, і саме тепер у нас є унікальний шанс позбутися всього того негативу, продемонструвавши швидкі й дієві кроки.
Любомир Ференс: Прокоментуйте, будь ласка, слова про те, що в НАТО не підтвержують домовленості стосовно плану дій щодо членства (ПДЧ), це кілька разів підкреслював керівник прес-служби Альянсу. Про ще це може свідчити, Альянс чекає більш твердої позиції від України?
Маркіян Лубківський: Безсумнівно. Позиція має бути чіткою, правовою і задокументованою. Україна має і задекларувати, і підтвердити своїми діями намір стати членом НАТО, інакше звучатимуть подібні заяви. Але все ж, на мою думку, це більше технічне питання, і заява президента України мала б бути підготовленою ретельніше. Президент мав оголосити вже про рішення, яке мало б бути підготовлене, тоді колеги з НАТО його б не спростовували. Думаю, нічого страшного в цьому немає, але в майбутньому треба бути обачнішими й ретельніше готувати рішення, які озвучує президент України.
Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.