Як відбувається реформування прокуратури та куди звертатись, якщо прокурор вимагає хабар, розказав експерт групи реформ органів правопорядку Реанімаційного Пакету Реформ – Євген Крапівін.
Лариса Денисенко: Перша вимога від Ради Європи стосовно реформування цього інституту назріла ще в 1995 році. Наразі, ми вже в наступному сторіччі: деякі речі, певно, реформувалися, але що тут важливо розуміти нашим громадянам і громадянкам, котрі не так часто стикаються з прокуратурою, але впевнені, що для якості правосуддя реформа цього інституту має важливе і вагоме значення?
Євген Крапівін: З кінця почну: як раз прокуратура – це про правосуддя. Тобто вся кримінальна юстиція там, де люди несуть відповідальність за якісь злочинні дії і опиняються або за гратами, або платять штраф, вона, зазвичай, включає трьох ключових фігур – це детектив або слідчий, це прокурор, який дивиться за тим, щоб докази збирались у законний спосіб, дотримувались права людини, та суддя, який оцінює і виносить вирок. Тому прокуратура тут займає ледь не найголовніше місце саме тому, що прокурор все ж відповідальний за дотримання прав людини і водночас за процесуальне керівництво. По сути все досудове дослідження – його якість, лежить на прокурорі.
Любомир Ференс: У нас в програмі були представники КДКП і вони сказали, що тиску вони не відчувають, і в принципі, вони незалежні. Ви можете це підтвердити чи ні?
Євген Крапівін: У нас поки що за рік роботи немає таких резонансних випадків, коли ми б сказали, що КДКП не об’єктивна, але більшість членів, можливо 9 з 11, не буду називати прізвища, вони працювали на посадах доволі високого рівня в прокуратурі або взагалі були народними депутатами, або якісь інші значні посади обіймали. Це люди, які так чи інакше, стикалися з будь-яким тиском і корупційним, і політичним в своєму житті. І я абсолютно впевнений, що в КДКП це так само відбувається. Там, де проваждення щодо рядових прокурорів, такого немає. Але там, де це провадження по Генеральному прокурору, по його заступникам, по керівниках департаментів, я думаю, що такий тиск є. Інше питання, як цей орган із цим справляється, бо все ж орган колегіальний.
там, де провадження по Генеральному прокурору, по його заступникам, по керівниках департаментів, я думаю, що тиск є
Лариса Денисенко: Зараз з нами на зв’язку наші слухачі та слухачки. Питання від слухача: “Куди подавати в суд за бездіяльність конкретних прокурорів? Кого залучати адвокатами?”
Євген Крапівін: Те, що стосується саме бездіяльності прокурора, якщо це стосується конкретного проваждення і там є конкретні строки, коли має бути процесуальне рішення – подається в порядку 303ст. Кримінально-процесуального кодексу відповідна скарга. КДКП займається тільки дисциплінарною відповідальністю там, де немає ознак складу злочину – це все ж порушення більш професійні, етичні, пов’язаний із висловлюваннями, із презумцією невиновності.
Лариса Денисенко: Це, між іншим, дуже важливий акцент, бо інколи люди не усвідомлюють, в чому різниця.
Євген Крапівін: І щодо хабарів: все ж таки, хабар – це злочин. Поки Державне бюро розслідувань не запрацювало, прокуратура сама себе розслідує. Тобто по цим питанням треба в ту ж саму прокуратуру звертатися. Буквально з 1 вересня можна вже буде писати в територіальне бюро розслідувань. Їх буде 7, вони будуть відкривати кримінальні проваждення щодо прокурорів та їх розслідувати. Знову ж таки, проблема з безкарністю правоохоронців тягнеться з давніх-давен. Тому, що прокуратура – це політизований орган. Те, що стосується резонансних справ, там реформа не відбулась. Але це проблема не прокуратури, а взагалі наших корумпованої політики і вищих ешелонів влади.