«Громадське радіо»
У студії «Громадського радіо» — головний редактор журналу «Деньги» Олександр Крамаренко.
Дмитро Тузов: Нестача капіталів складає 149 мільярдів гривень. Але шкоди для бюджету не буде. Завдяки чому?
Олександр Крамаренко: Не зрозуміло, про яку насправді суму йде мова. Вони зараз називають дуже гучні цифри. Але Нацбанк і уряд роблять це ще до аудиту.
Анастасія Багаліка: Аудит триває у ці хвилини і триватиме у найближчі дні.
Олександр Крамаренко: Думаю, він триватиме у найближчі тижні чи навіть місяці. Це дуже серйозна річ. Мені здається, що зараз називають занадто великі цифри і в мене є дуже багато запитань. Навколо цієї історії нагромаджена велика купа брехні. Ми з журналом досліджуємо роботу всіх українських банків.
За останній рік діяльність Приватбанку була виключно прибутковою.
Інсайдерські кредити — річ, яка не є однозначно смертельною. Якщо вони нормально обслуговуються — це не є проблемою. Фінансисти вважають, що інсайдерський кредит — кредит, який надається компанією, близькою до власників банку, є ризикованим. Він може видаватись під занизьку заставу. Або там можуть бути юридичні схеми, які не дають можливості отримати заставу у випадку припинення обслуговування. Разом з тим, я б не ставив знак рівності між інсайдерськими кредитами і виведенням коштів за кордон, як у нас прийнято робити. Це зовсім різні речі. Якщо банк виводив кошти за кордон, то в мене виникає питання до Нацбанку, який кожного дня бачить загальний рух коштів. Чому він не бив тривогу тоді? Чому він дозволив Приватбанку цього року додатково залучити 20 мільярдів гривень депозитів? Чому вони, знаючи про ці проблеми, нічого не робили?
Анастасія Багаліка: Це пояснюють тим, що весь цей час тривали переговори з власниками банку.
Олександр Крамаренко: Якщо вони за тиждень спромоглися дотиснути власників і прийняти рішення про націоналізацію, то чому вони за 9 місяців не змогли досягнути домовленості, наприклад, про менш агресивну політику залучення депозитів?
Дмитро Тузов: Упродовж цих 9 місяців банк отримував від держави докапіталізацію чи рефінансування?
Олександр Крамаренко: Приватбанк отримав досить великі суми у 2014 і 2015 роках. Наскільки мені відомо, цього року він повертав кошти. Досить великі гроші він сплачував по відсоткам. Там мільярдні суми насправді.
В мене є багато запитань до Нацбанку, як до органу нагляду. Як він це допустив? У 2014 році один з основних власників банку був губернатором. У другій половині 2015 року таких політичних зобов’язань вони вже не мали перед ними. Якщо Нацбанк вважав, що там є ризикований варіант бізнес-моделі, вони мали рік на те, аби щось зробити.
Дмитро Тузов: Чим можна пояснити таку пасивність Нацбанку?
Олександр Крамаренко: Не знаю, це питання до Валерії Гонтарєвої. Вони називають одні цифри, а на сайті цифри зовсім інші.
Дмитро Тузов: Пан Дубілет сьогодні заперечував названу цифру по інсайдерським кредитам.
Олександр Крамаренко: Інсайдерські кредити можна розраховувати за різними методиками. Нацбанк зараз використовує значно більш жорстку методику. Він має на це право, чому ні? Але є речі, які складно заперечувати: прибутковість або неприбутковість. Є цифри.
Дмитро Тузов: Чи відомо, хто проводить аудит і хто буде проводити оцінювання?
Олександр Крамаренко: Я не знаю. Це має сказати Нацбанк. Рішення щодо вибору аудитора має бути прозорим.
Дмитро Тузов: Це має бути іноземна компанія чи українська?
Олександр Крамаренко: Я б ставив питання інакше: чи ця компанія має досвід оцінювання банківських активів на ринках країн, що розвиваються?
Аудитори не ходять по заводу і не заглядають під станки. Вони вивчають документи, а документи можна і сфабрикувати. Вони повинні мати досвід роботи на таких ринках, де не все так просто.
Анастасія Багаліка: Говорять про те, що діра виявиться значно більшою, оскільки ті кредити, які вважалися такими, які ще можна повернути в приватному банку, в державному банку не повертатимуть.
Олександр Крамаренко: Це запитання до менеджменту приватного банку. Тут я сподіваюсь на якість менеджменту пана Шлапака. Він є дуже досвідченою людиною. Я пам’ятаю його в часи, коли він був банкіром і працював саме в Приватбанку. Також в нього є досвід роботи в Нацбанку вже на боці регулятора. Об’єктивно ця людина знаходиться на своєму місці. Я сподіваюсь, що він виконає покладену на нього задачу.
Чи може бути більше? Тут настільки завищені цифри, що далі вже нікуди. Вони кажуть з запасом. Ця технологія і схема докапіталізації є правильною. Вони дають банку купу талонів на гроші, а банк намагається повертати гроші від тих, хто брав кредити. Якщо грошей не вистачатиме, вони підуть до Нацбанку. Це можна було б робити за рахунок рефінансування, але якщо це робиться за рахунок вкладення в уставний капітал, це не погіршує виконання нормативу цим банком. Звичайно, це нам, як платникам податків, буде дорого коштувати.
Дмитро Тузов: Скільки саме це буде коштувати платникам податків?
Олександр Крамаренко: Чим краще працюватиме команда, яка віддає банк і команда, яка приймає його під керівництво, тим менше ми будемо мати втрат.
Дмитро Тузов: Але держава все одно несе збитки?
Олександр Крамаренко: Держава отримала банк, і він має певну цінність. З огляду на інтереси клієнтів, ситуація буде схожою на те, що було з «Укргазбанком» — розрахуються і все буде нормально.
Дмитро Тузов: Чи не позначиться це на рівні інфляції? Чи не доведеться додруковувати кошти?
Олександр Крамаренко: Економіка може перетравлювати певні порції грошей. Тут інше погано. Ці гроші Нацбанк міг би давати не на латання дірок в Приватбаку, а на кредитування здорових банків, які б видавали кредити малому і середньому бізнесу.
Анастасія Багаліка: Чому в такому разі міжнародні партнери України вітають націоналізацію Приватбанку?
Олександр Крамаренко: А що вони ще можуть сказати? Вони знають про ситуацію те, що їм розповідає українська влада.
Анастасія Багаліка: Наскільки я розумію, за вашими оцінками ситуація поки що не є критичною.
Олександр Крамаренко: Вона не хороша, але й не смертельна. Мене дуже надихає фігура Шлапака. Це людина, яка має серйозні навички кризового менеджменту. Нагадаю, що він був міністром фінансів саме в той час, коли країна опинилася з порожнім казначейством. Я б дуже хотів, щоб громадянське суспільство за цим спостерігало і хапало за руки тих, хто намагається на цій ситуації нагріти руки.
Дмитро Тузов: Які зловживання можуть бути в цій ситуації?
Олександр Крамаренко: Якщо хтось припиняє обслуговувати кредит і по цьому кредиту є застава, то банк має забрати, продати цю заставу і погасити кредит. Під часи кризи 2008 і 2014 років було безліч випадків, коли застави продавали за зменшеною ціною. Зазвичай застава дорожча, ніж залишок по кредиту. Якщо ми продамо заставу задешево, то ми залишимо без грошей того, хто позичав. Але є й гірша ситуація, коли продають і не вистачає для погашення кредиту. За процесом реалізації застав точно потрібно буде слідкувати, як і за процесом продажу іншим банкам часток кредитного портфелю.
Анастасія Багаліка: Якщо Приватбанк став державним активом, то всі маніпуляції з продажем будуть здійснюватися через майданчик ProZorro?
Олександр Крамаренко: Принаймні, цього хотілося б. Йдеться про дуже великі суми і підприємства-позичальники. Якщо громадськість уважно за цим спостерігатиме, ціна цієї проблеми буде значно меншою.
Дмитро Тузов: Старе керівництво Приватбанку поскаржилось на те, що люди щодня знімали до 2 мільярдів гривень.
Олександр Крамаренко: Саме в цьому випадку ми маємо згадати, що на банк йшла дуже якісна, спланована, ефективна і недешева інформаційна атака. Розповсюджувалась брехня і використовувалися психологічні фокуси — біжіть, знімайте і таке інше. У фінансистів це називається «bank run». Приватбанк досить міцно стояв до середини минулого тижня. В аналогічній ситуації «Промінвестбанк» впав за 3 дні. А тут кілька тижні за умов масованої атаки. До речі, це було не вперше. Це дуже велика проблема. Я не розумію, чому наші правоохоронні органи вмили руки. Це удар по економічній безпеці країни.
Дмитро Тузов: Хто за цим міг стояти?
Олександр Крамаренко: Я не знаю. Хай з цим розбирається СБУ.
Дмитро Тузов: Давайте поговоримо про поведінку вкладників банку.
Олександр Крамаренко: Мінфін переводить зарплатні картки своїх співробітників у Приватбанк. Це дуже правильна ідея.
Анастасія Багаліка: Як ви оцінюєте атмосферу, в якій з’явилося і приймалося це рішення? Нічне обговорення на Банковій, оголошення на сайті Кабміну…
Олександр Крамаренко: В мене немає претензій до того, як це відбувається. Але я вважаю, що рівень секретності мав би бути вищим. Ці речі потрібно обговорювати таємно.
Анастасія Багаліка: Але «Українській правді» про це стало відомо за кілька днів до того.
Олександр Крамаренко: Це інструмент політики і тиску на власників.
У нас в країні з сьогоднішнього дня частка держави на банківському ринку перевищує 50%. Це трагедія.
Дмитро Тузов: При цьому чиновники вищого рангу говорять про те, що Приватбанк буде продано.
Олександр Крамаренко: З огляду на доприватівську практику, рахунок у держави з банками — 2:1. Два націоналізованих банка померло — «Родовід» і «Київ». Залишився «Укргазбанк». 3 банка націоналізували і жодного не продали. Я б хотів подивитись, як це відбуватиметься цього разу.
Анастасія Багаліка: Скільки Приватбанк може пробути у власності держави?
Олександр Крамаренко: Щонайменше 2 роки. 2-3 роки потрібно, щоб закрити всі проблемні кредити і почистити баланс.
Дмитро Тузов: Європейський банк з реконструкції і розвитку за певних умов міг би стати акціонером чи співакціонером Приватбанку. Це позитивний момент?
Олександр Крамаренко: Так. Коли заходить такий банк, він привносить іншу якість корпоративного управління. Але цей банк є носієм консервативних банківських технологій. Він не має компетенції ведення роздрібного бізнесу. Приватбанк є саме роздрібним банком. Це банк для малого і середнього бізнесу. Крім того, Приватбанк — банк наступного технологічного покоління.