Наталя Соколенко: Сергію, вас викликали до Національного Антикорупційного Бюра за результатами публікації на сайті «Українська правда». Ви працювали над матеріалом про ведення «чорної бухгалтерії» «Партії Регіонів». Що від вас хочуть почути?
Сергій Лещенко: Думаю, що їм потрібно зафіксувати мої свідчення під протоколом. Будь-яке слідство — це фіксація, а потім використання доказів у суді. На скільки я розумію, мова йтиметься про документи щодо корупції. Не вважаю це якимось тиском і з радістю піду на допит. Навіть щасливий, що це відбудеться.
Насправді люблю давати свідчення в прокуратурі і часто це робив. Потім це лягає в основу кримінальних проваджень і звинувачень у суді проти корупціонерів.
Що стосується цих свідчень, я передам конверт з адресою, звідки надійшов лист. Ми намагалися з’ясувати адреси цих джерел, але не вдалося. Можливо, тепер буде більше можливостей, або це фальшива адреса, але це конверт зі зворотною адресою. Плюс, думаю, що буде зафіксовано статус цих документів, як такі, що свідчать про політичну корупцію.
Наталя Соколенко: Сергію, чи збираються викликати інших людей, що згадуються в цій справі, на допити? І чи відомо вам про спроби фігурантів цієї справи залишити Україну?
Сергій Лещенко: Я не знаю. Чесне слово. Це питання делікатне і пов’язане з відстеженням людей. Думаю, що допити головних фігурантів обов’язково відбудуться. Більше того, керівник НАБУ закликав добровільно, навіть анонімно дати свідчення. Звичайно, інтерв’ю пана Трепака (Віктор Трепак — колишній перший заступник голови СБУ — авт.) в газеті «Дзеркало тижня» показало, що тепер секрет зник і люди, які фігурували в цій справі, отримали сигнал. Це підштовхнуло і мене до публікації, бо тримати все в секреті вже не мало жодного сенсу. Воно і так готувалося, але прискорилося до публікації. Якщо людина знає, що ця інформація вже потрапила в НАБУ, вона розуміє, що її будуть допитувати. Вони мали готуватися до цього сценарію.
Наталя Соколенко: Як ви ставитеся до того, що деякі фігуранти цієї «чорної бухгалтерії» не спростовують, що брали гроші, а деякі спростовують. Тенденція така: чим більше сума, тим більше людей відмовляються визнавати, що співпрацювали з «Партією Регіонів».
Сергій Лещенко: Тут трошки інакше: чим небезпечніше покарання з точки зору кримінальної відповідальності, тим активніше відкидання факту участі. Якщо, скажімо, політтехнолог або консультант каже, що справді я працював на «Партію Регіонів», або в архівах можна знайти цю інформацію (наприклад, Олексій Мустафін, Кость Бондаренко), тут немає ніяких порушень. Можливо, ухилення від сплати податків, але це швидше турбота «ПР», ніж їх. А ось щодо політичної корупції, хабарів Центральній виборчій комісії, хабарів депутатам — це серйозні звинувачення за Кримінальним кодексом. І люди це відкидають, бо розуміють, що ходять під статтею.
Андрій Гарасим: Сергію, на скільки ви переконані, що оприлюднені вами матеріали є справжніми?
Сергій Лещенко: Я переконаний в цьому, бо збігаються факти. Наприклад, я чув, що партія «Наша Україна» на вибори отримувала гроші від «Партії Регіонів». Я чув, що Геллер з Калюжним займалися фінансовою складовою штабу «ПР» і ці документи це підтверджують. Я порівнював підписи деяких депутатів (там де можна було, бо деякі підписи ставили помічники депутатів). Підписи депутатів є в декларації на сайті ЦВК, і підписи Калюжного, Демидка, Рибакова збігаються. Я з різних боків це перевіряв. Те, що Віктор Трепак теж повідомив докази корупції, для мене стало ще одним підтвердженням.
Андрій Гарасим: Не можу не поставити питання: в цій «амбарній книзі» є згадка і про розміщений банер на сайті «Української правди»…
Сергій Лещенко: Там написано, що 4000 доларів було заплачено «Українській правді» за розміщення банерної реклами. На мою думку, це показує, сильну позицію «УП».
Без вагань, не викреслюючи власну назву, редакція оприлюднила цей документ, показуючи, що відстоює цінності, а не власні інтереси.
Не кожне видання може опублікувати документ, де згадується його назва. А це свідчення про сильну позицію на боці цінностей. Що стосується конкретної сторони справи: я не був бухгалтером в «Українській правді» і не знаю, як ці гроші заходили.
На скільки я пам’ятаю, з «Партією Регіонів» завжди були офіційні відносини через рекламне агентство. «Українська правда» була тоді в опозиції, але банерна реклама це не зміст сайту, а рекламні блоки. Так само реклама в газеті, на телебаченні. Є рекламні блоки, ролики, і газета, телеканал не несуть відповідальність за зміст цієї реклами. «УП» також не несе відповідальність за зміст рекламного банеру. Це відповідальність того, хто його розміщає. Але тільки банерна реклама дозволяє «Українській правді» бути вже 10 років незалежним виданням від грандів, донорів та політичної корупції. Тому я бачу в цьому позитивну сторону, а не негативну.
0