Двадцять років Україна є членом Ради Європи. В розмові з доктором юридичних наук Ольгою Буткевич намагаємося розібратися, що дало Україні членство в цій міжнародній організації.
Про роль Європейського Суду з прав людини. Про міжнародну громадянську спільноту. Про репутацію Україні в світлі взятих на себе міжнародних зобов`язань, а також про те, в який спосіб Рада Європи, Європейський Суд з прав людини може впливати на судову реформу та якість українського суддівства говоримо в студії.
Юрій Макаров: Сьогодні одна з найбільших претензій до Україні з боку міжнародної спільноти та громадянського суспільства — це недосконалість нашої судової системи. Чи можемо ми спиратися на влив і досвід Ради Європи в цьому болючому питання?
Ольга Буткевич: Це те питання, яке є основним. Якщо я говорила, що в інших питаннях Україна на непоганих позиціях в інших питаннях в Раді Європи, то в даному аспекті Україна виходить на такі ганебні місця в Європейському суді з прав людини по шостій статті, де говориться про справедливість суду.
Тому більшість програм спрямовані на покращення судочинства, встановлення європейських стандартів суду і на сьогоднішній день це є пріоритетним напрямком України в Раді Європи.
Юрій Макаров: А як це виглядає конкретно?
Ольга Буткевич: Програми — це ті самі рішення, в тому числі пілотні рішення Європейського суду з прав людини, аналіз українського законодавства, що отримує критику в сфері судочинства і вимоги Ради Європи по зміні цього законодавства. І ці вимоги не можуть бути недотримані. Не варто говорити, що ці вимоги є чимось абстрактним і ідеалістичним.
Відповідно до Венеціанської комісії та стандартів Ради Європи Україна має виконати усі ці вимоги.