Психолог-консультант Антоній Мельник розповідає про роботу з психологічної реабілітації військовослужбовців. Таку допомогу можна отримати в обласних центрах у спеціальних центрах надання допомоги військовослужбовцям: “Українське суспільство було не готове до війни. Психологи вийшли на такий рубіж, де доводиться набувати досвіду на ходу. Військові дії на Сході – це новий напрямок, який раніше розглядався хіба що на рівні “Афганського синдрому”. Безсоння, втрата апетиту, агресія, “провина вижившого” – це все ознаки травми.
«Ми готуємо психологів для роботи в екстремальних умовах і для надання екстреної необхідної допомоги для людей, які перебували в екстремальних умовах. До даних подій досвід обмежувався техногенними глобальними катастрофами, Чорнобильська аварія, була Офімська трагедія в Росії, коли декілька потягів одночасно попали під вибух газопроводу, який прорвало. Це були класичні варіанти поведінки людини в екстремальних умовах, але на сьогоднішній день ми вийшли на такий рубіж, коли нам приходиться набувати досвіду на ходу.
Військові дії, які зараз відбуваються на сході, це новий такий напрямок, який раніше розглядався тільки на рівні Афганського синдрому. На сьогоднішній день дуже багато симптомів, які отримують військовослужбовці, вони є новими, хоча досвід В’єтнамської війни, досвід війни в Індокитаї в цілому, досвід війни на близькому Сході і в Афганістані дав ряд класифікацій, коли ми можемо визначити типи посттравматичного стресового розладу. Тобто це ті ознаки, з якими людина повертається з зони небезпеки. Це безсоння, втрата апетиту, немотивована агресія, невимушені спогади, навіть «провина вижившого», тобто коли людина бачила як загинули її близькі, вона відчуває певний комплекс вини, що я залишилась живою, а мої друзі, однополчани загинули. Це один, до речі, із мотивів, коли вони вийшовши з зони бойових дій, демобілізувавшись, знову хочуть іти воювати.
… Мені доводилося розмовляти з військовими медиками. І військові хірурги розповідають, що є ряд симптомів у поранених, які не описані у військовій польовій хірургії. Це, можливо, спричинено якостями металу, з якого зроблені озброєння і осколки, які знаходяться в організмі, можливо якимись іншими причинами, харчуванням, наприклад, чи рядом факторів, які з’явились уже з якимось рівнем розвитку промисловості. Але ці фактори вони не описані в попередньому досвіді і вони мають місце, зараз потрібно шукати нові методи лікування, профілактики і реабілітації».
