За що в ніч на 31 березня проголосували народні обранці, ми запитали в директора Центру економічної стратегії Гліба Вишлінського.
Гліб Вишлінський: Хтось добре назвав цей ринок «наноринком», тому що ринок в нас буде відкрито, але дуже дрібненько.
До того мораторію, який в нас діяв 20 років, були дві основні претензії.
Одна претензія – це те, що цей мораторій порушував права людини, і щодо цього навіть було рішення Європейського суду з прав людини у травні минулого року. Це виправлено: з середини наступного року власники земельних паїв с/г призначення зможуть вільно продавати свої паї і отримувати за них гроші.
Друга претензія – мораторій стримує розвиток сільського господарства в Україні. Адже ми розуміємо, що воно вимагає великих інвестицій, зокрема в рослинництво, де потрібні довгострокові інвестиції. Зокрема, це садівництво, виноградарство, де потрібно закладати сади чи виноградники, які почнуть давати віддачу за багато років. Проте закон, що прийнято, на цю потребу не відповідає, тому що обсяг купівлі, обмежений виключно фізичними особами, а юридичні особи зможуть купувати землі лише з 2024 року. Також до 2024 року заборонено продаж державних земель, де велике джерело корупції.
З одного боку, це, звісно, поступ, з іншого боку, незрозуміло чому влада була змушена зменшити економічний ефект, який міг би дати поштовх українській економіці, особливо в умовах виходу з коронакризи.
Крім цього, я вважаю, що обмеження на купівлю земель с/г призначення іноземцям – це поступка українським олігархам. Та модель, яка запроваджується прийнятим законом, економічно неефективна, але справедлива. Тобто для будь-якого українського бізнесмена не є привабливим намагатися якимись схемами скуповувати по 100 гектарів через підставних осіб, це буде занадто складно. А коли є відкритий ринок, де є і іноземці, і українські покупці, які ведуть великий бізнес в Україні, тоді ринок є максимально вільний, справедливий, це дає продавцю максимальну ціну за їхній актив.
Референдум щодо питання можливості продажу землі іноземцям – це абсолютно неправильний спосіб прийняття подібних рішень, тому що це фактично перекладання відповідальності з влади, яка має приймати рішення, виходячи з національних інтересів, на громадян, яких протягом двадцяти років годували міфами щодо того, який жах станеться, якщо дозволити людям продавати землю, яка їм належить.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі.