Громадське Радіо
У студії «Громадського радіо» — експерт реанімаційного пакету реформ Микола Виговський. Розмовляємо про реформу державної служби.
13 липня запрацювала Комісія з питань вищого корпусу державної служби – орган, що має забезпечувати конкурсний добір найвищих державних службовців, зокрема керівників вищих органів влади та голів обласних і районних державних адміністрацій. Основною метою створення та діяльності Комісії було сприяння формуванню професійного кваліфікованого вищого корпусу державної служби, відібраному на прозорому, відкритому і чесному конкурсі, за рахунок чого мали бути виключені корупційні ризики у доборі кадрів.
Любомир Ференс: Вже пройшло кілька місяців з моменту створення Комісії з питань вищого корпусу державної служби. Як ми знаємо, був обраний за нібито чесним і прозорим конкурсом голова Миколаївської облдержадміністрації, також голова Київської облдержадміністрації. Чи реформа держслужби за ці кілька місяців виправдала себе? І ці конкурси?
Микола Виговський: Говорити про те, чи виправдала вона себе, ще занадто рано. Але перші результати реформи на практиці, на жаль, не принесли тих успіхів, які очікувались. Тобто принесли, але не так багато, як хотілося. І дуже багато є проблем у роботі Комісії з відбору вищих чиновників. І, на жаль, змушений констатувати те, що роботу цієї Комісії назвати прозорою, незалежною і позбавленою політичних впливів зараз не можна.
Закон встановив, що Комісія складається з представників усіх гілок влади, громадськості. За посадами входять керівники НАЗК та профільного Агентства з питань державної служби, представники профспілок, Асоціації роботодавців, Державної судової адміністрації, парламенту, президента.
В законі визначено, що це зважений орган, який представляє інтереси всіх гілок влади та громадянського суспільства. Чи став він зваженим? Скоріше, ні. Якщо би певні органи державної влади не займалися тим, що кожен новостворений орган обов’язково намагались собі підкорити чи пере-підкорити, то можна було б говорити про те, що Комісія зважена. На жаль, є сильний вплив на її роботу з боку, зокрема, Адміністрації президента України.
Про це свідчать скандальні конкурси, які вже відбулися. Наприклад, вибір голови Миколаївської облдержадміністрації, який примудрився за 6 хвилин розв’язати 40 доволі складних тестів, які навіть прочитати важко за 6 хвилин. Під час ситуативного завдання людина не те що припускалася якихось дрібних помилок в написанні цього тексту – там в кожному слові по дві-три зайвих літери, абсолютна відсутність відмінків. Ти дивишся на цей текст, і дуже сумніваєшся взагалі в адекватності людини, яка це писала. Тому що настільки беззв’язна письмова мова часто може свідчити про наявність якихось розумових відхилень.
Любомир Ференс: Так, Ви казали про теперішнього голову Миколаївської облдержадміністрації, вибраного на конкурсі.
Микола Виговський: Це можуть підтвердити, наприклад, психіатри. Або ще приклад – настільки низький рівень володіння українською мовою. Не знаю, можливо, в Миколаївській області можна буде обійтися без належного знання української мови, але все-таки хотів би бачити людину, яка може грамотно висловлюватись і писати.
Анастасія Багаліка: Я хочу запитати про саму Комісію. Насправді її формування відбулося якось поза ЗМІ. Чомусь про склад Комісії ЗМІ не пишуть, і мені здається, що це не було публічною процедурою, як, наприклад, формування комісії, яка обирала голову НАБУ.
Любомир Ференс: Давайте я трохи більше конкретизую і розширю питання. Ми завжди говоримо і про громадські ради, які є, наприклад, при Генпрокуратурі, при інших державних, правоохоронних органах, але в підсумку мені особисто здається, що всі ці громадські ради не виконують тих функцій, які на них були покладені. Вони не впливають ніяк на процеси.
Микола Виговський: Це орган трохи іншого характеру, це не є громадська рада. Власне, це – комісія, яка добирає чиновників категорії «А». Процес її формування був прозорим абсолютно, журналісти мали до нього доступ. Це вже питання до ЗМІ – чому не зацікавило? Не знаю, можливо, ми, як громадянське суспільство, мало приклались до того, щоб розповісти про перебіг формування Комісії, але ніби інформували, писали. На жаль, ЗМІ чомусь не зацікавились.
Зараз комісія працює у складі 11-ти чоловік, немає 12-го – Верховна Рада чомусь досі не визначилася зі своїм представником. Комісія згідно закону складається із представників президента, Кабінету міністрів, голова Національного агентства з питань запобігання корупції за посадою, голова Національного агентства з питань державної служби, представники Асоціації профспілок та Асоціації роботодавців – по одному та чотири представники громадськості.
З чотирьох представників громадськості, які повинні входити в Комісію, реально до громадськості мають відношення дві людини. Решта двоє – це креатури Банкової.
Ще навіть в процесі конкурсу представників громадськості в Комісію ми зрозуміли, що є величезне бажання підкорити собі майбутню Комісію. З чотирьох представників громадськості, які повинні входити в Комісію, реально до громадськості мають відношення дві людини. Решта двоє – це креатури Банкової. Представниця якогось Чернігівського навчального закладу, яка до реформи державної служби не приклалася аж ніяк, і представник Інституту законодавства Верховної Ради України, якого також дуже важко назвати представником громадськості. Скористалися лазівкою в законі про те, що «представники громадськості та вищих навчальних закладів і наукових установ». І, користуючись адміністративним ресурсом, нагнали на конкурс величезну кількість вищих навчальних закладів, які за допомогою технічних кандидатів привели вигідних владі «громадських активістів».
На жаль, Комісія зараз в ряді голосувань показує, що вона є керована. Це більше стосується топ-позицій: керівників облдержадміністрацій та центральних органів виконавчої влади. І більш об’єктивною вона є при доборі кандидатів на посади голів районних державних адміністрацій.
Крім того, що Комісія є керованою, велика проблема в тому, що українське суспільство чомусь не побачило в цій реформі можливості прийти і самому змінити країну. Я маю на увазі, що на позиції деяких керівників районних державних адміністрацій подаються якісь лічені особи, немає великого конкурсу.
Анастасія Багаліка: Тобто, не подаються громадські активісти?
Микола Виговський: Взагалі люди не подаються. Вакансії відкриваються, а люди чомусь не подаються.
Анастасія Багаліка: Може, люди не знають про цю можливість?
Микола Виговський: Мали би знати. Знову ж таки, це, напевно, робота громадянського суспільства – поширювати інформацію про ці конкурси.
Любомир Ференс: А от на вашу думку, в чому є причина? Нема кваліфікованих кадрів, люди не відчувають, що можуть відповідати цій посаді?
Микола Виговський: Комплексна причина. Наприклад, на посаду голови облдержадміністрації подалось 30 людей.
Любомир Ференс: Це мало чи багато?
Микола Виговський: В приватні фірми часом конкурс на рядові позиції менеджерські може становити таку кількість – 30 людей на місце. А тут – посада губернатора.
Анастасія Багаліка: Мені здається, щось подібне київське громадянське суспільство переживало під час виборів головного архітектора зимою-весною, коли на цю позицію теж не подавалися фактично професійні молоді архітектори, які причетні до створення в Києві публічних просторів і зацікавлені цією темою.
Любомир Ференс: А можливо люди зневірені в тому сенсі, що хтось, може і відповідає всім вимогам, а не подається лише через те, що думає «там звідома будуть свої люди».
Микола Виговський: Не знаю, чи це так. Як я вже сказав, це доволі комплексна проблема. По-перше, треба збільшувати інформування громадян про наявні конкурси. Ми цим зараз будемо займатися: пояснювати, розповідати, що можна дійсно прийти і спробувати перемогти на цьому конкурсі.
По-друге, можливо, певна зневіра і присутня. По-третє, не всі хочуть йти на величезну відповідальність, отримуючи за це копійки. На жаль, досі ми не змогли підвищити заробітні плати державним службовцям до належного рівня, і це також велика проблема. Потрібно це якнайшвидше вирішувати.
Я маю надію, що на конкурс на посади державних секретарів – позиції, які є ключовими в реформі державної служби, який вже оголошено, таки подадуться хороші менеджери, які матимуть шанс перемогти в конкурсі.
Якщо є два рівноцінних кандидати, один з яких працював в системі, а інший є людиною «з вулиці», чи з громадянського суспільства – не суттєво, то перевага віддається людині з досвідом державної служби.
Інше питання – що, можливо, подаються сильні кандидати на конкурси, але Комісія чомусь в основній своїй масі надає перевагу тим людям, які мають досвід роботи в системі. Тобто якщо є два рівноцінних кандидати, один з яких працював в системі, а інший є людиною «з вулиці», чи з громадянського суспільства – не суттєво, то перевага віддається людині з досвідом державної служби. Яка, скоріше за все, є контрольованою тим чи іншим «патроном», чи як це назвати.
Крім цього, Комісія організовано показує часом дуже підозрілі результати голосувань. Я поки що не роблю ніяких висновків. Проте бували випадки коли, наприклад, є два кандидати, один з яких є відверто сильнішим, то чомусь члени Комісії виставляли слабшому великі бали, а сильному ставили нулі.
Анастасія Багаліка: Була ситуація з виборами губернатора Київської області, коли людину, яка ще не пройшла конкурс, представили співробітникам, як майбутнього голову області.
Любомир Ференс: З виставленням пунктів на конкурсі, це можливо так, коли грають дві команди і тобі все-одно хто виграє, то ти завжди вболіваєш за слабших.
Микола Виговський: Ні, навряд. Той же голова Київської облдержадміністрації, про якого йде мова, за словами представників Комісії і громадськості виглядав реально сильніше. Професійні якості в нього є, вони реально хороші. Проблема в тому, що в критеріях оцінки кандидатів немає критеріїв доброчесності. Власне, все збурення навколо цієї персони стосувалось скоріше його бекграунду, корупційних скандалів, які його переслідували і купу інших пов’язаних з цим речей.
Любомир Ференс: А чому його не ввели? Він же є фактично визначальним для таких посад.
Микола Виговський: Громадські експерти вимагали, щоб це було. Але той компромісний законопроект і взагалі сам порядок проведення конкурсу, прийняти Кабміном, не містить вимог до доброчесності. Якщо людина не має судимості, але показує хороші навички, вона має всі шанси перемогти. Не враховуючи той факт, що вона перебувала фігурантом корупційних розслідувань, має зв’язки з одіозними фігурами. На жаль, поки що ми не можемо цьому зарадити.
Проблема також у тому, що тим двом реальним представникам громадськості, які є в Комісії, необхідна допомога громадянського суспільства у попередньому відборі кандидатів. Стосовно тих одіозних призначень, які вже відбулись, можна було б піднімати хвилю обурення і привертати медійну увагу до початку проведення конкурсу. Як показує практика засідань цієї конкурсної комісії, коли громадянські експерти мають якусь інформацію і починають звертати увагу керівників Комісії на якісь очевидно погані речі в історії кандидата, то Комісія змінює своє голосування.
Сказати, що все пропало, не можна, але сказати, що реформа успішна відповідно – також не можна.
Тобто, вже немає тої одностайності в протягнені того чи іншого кандидата, і якщо сильний опонент чистий, то в нього з’являються шанси. Сказати, що все пропало, не можна, але сказати, що реформа успішна відповідно – також не можна. Дуже багато потрібно зробити і я маю надію, що нам вдасться оптимізувати роботу комісії і якось покращити якість проведення цих конкурсів. Принаймні – відсікати такі одіозні історії.
Любомир Ференс: Як це реально зробити? Є члени комісії, які вже голосують і обирають людей, які для загалу не відповідають очікуванням і тим посадам, які вони будуть мати. Як це змінити? Людей будем міняти в комісії?
Микола Виговський: Людей в комісії змінити не вдасться. Потрібно вимагати покращення процедур проведення конкурсу. В них є певні нюанси. Вимагати принаймні того, аби члени Комісії отримували електроні пакети документів, які подаються кандидатами заздалегідь. Тому що, якщо на конкурс є тридцять кандидатур, то паперові варіанти документів, які подаються кандидатами, отримуються в день конкурсу. Якісно опрацювати такий масив інформації, при тому що один пакет може складатись з десятків сторінок, і зробити якісь висновки нереально. Формально його перед цим перевіряє апарат Агентства з питань державної служби, чи відповідає документ формальним вимогам і чи всі документи наявні. А от працювати з кандидатом і перевірити його бекграунд жодної змоги немає.
Через кілька тижнів ми матимемо кандидатів на посади державних секретарів.
Тому треба вимагати від комісії, і ми будемо це робити, аби її члени отримували інформацію заздалегідь. Так, вони б мали час аби відсікати такі призначення, як наприклад голови Облдержадміністрації з відверто корупційним минулим.
Анастасія Багаліка: Буквально в двох рисах окресліть, що відбувається з обранням держсекретарів?
Микола Виговський: Комісія оголосила про початок конкурсу на позиції державних секретарів у кілька етапів. Для першої, скажімо так, партії держсекретарів триває подача документів кандидатами. За кілька тижнів почнеться тестування і відбудеться конкурс на їх призначення. Через кілька тижнів ми, принаймні, матимемо кандидатів на посади державних секретарів.