Гість ефіру — екс-міністр закордонних справ, керівник «Центру дослідження Росії» Володимир Огризко.
Любомир Ференс: Парламентська асамблея Ради Європи. Наскільки важливим є цей орган, і наскільки важливо було для Петра Порошенка там виступати?
Володимир Огризко: Цей орган дуже важливий. Він об’єднує всю цивілізовану частину Європи. Він опікується тими проблемами, які є надважливими для всіх. Це проблеми захисту прав людини. Чому вчора було важливим для Президента мати можливість там виступити? На Україну почалася неприхована атака деяких наших сусідів з абсолютно надуманого питання про мови в нашому новому Законі “Про освіту”. Я як колишній Міністр закордонних справ, і як керівник “Центру дослідження Росії” бачу в цьому один з інструментів, за допомого якого Російська Федерація хоче зробити вигляд, що Україна не є європейською державою, що вона порушує засадничі права людини і так далі. Тобто це один з елементів інформаційної війни, яку веде РФ проти нашої держави. Тому було важливо саме напередодні дискусій у Парламентській асамблеї Ради Європи відносно цього мовного закону, представити українську позицію, і мені здається, що це було зроблено вельми дохідливо.
Ірина Соломко: Ключовий лейтмотив виступу – це все-таки Росія? Перед тим ми мали виступ Президента Чехії, який зробив дуже сенсаційні антиукраїнські, проросійські заяви, і зрозуміло, що Президент відповідав у цьому руслі також. На вашу думку, наскільки ця відповідь була зважена і достойна?
Володимир Огризко: Мені здається, що на заяву пана Земана реагувати потрібно, але не настільки, щоб робити з нього героя. Насправді його виступ – це не проблема для України, це проблема для Брюсселя.
Любомир Ференс: Чи справді не варто розглядати оці слова Мілоша Земана у серйозному ключі? Тому що зараз Рада Європи на роздоріжжі. Росія на даному етапі відмовляється платити внески, і може вийти з Ради Європи, і це є певним шантажем. Керівництво не хоче, щоб Росія виходила, тому що це в порядку 20 млн. євро цих внесків.
Володимир Огризко: Що таке 20 мільйонів для країн Європейського Союзу? Уявімо, що зараз Росія буде виключена з цієї організації, і ці 20 млн. треба буде розкласти на решту країн цієї структури. Хіба це проблема? Хіба 20 млн. це щось суттєве, щоб толерувати порушення принципів цієї організації? Невже 20 млн. вище за цінності, на яких побудована ця структура? Цей аргумент є умовним, хоча Росія продовжує шантажувати Раду Європи саме тим, що ми припинемо, ми не будемо, і тому повертайте нас назад. Агенти впливу, яких там достатньо, дуже гарно використовують цей аргумент.
Любомир Ференс: Парламентська асамблея Ради Європи переважною більшістю голосів затвердила рішення, яке має на меті зняття політичних санкцій з Російської Федерації, всі запропоновані Україною правки провалилися. Конкретний механізм втілення нових положень може бути розроблений керівними органами ПАРЄ у найближчі місяці. Це означає, що Україна програла?
Перебувати з тими, хто підтримує агресора, означає або не поважати себе, або розуміти, що ця структура є недієвою
Володимир Огризко: Ні. Це означає початок процесу. Але я більше ніж переконаний, що в разі, якщо лінія на відновлення участі Росії в ПАРЄ візьме гору, то це означатиме початок кінця цієї структури. Перебувати там з тими, хто підтримує агресора, означає або не поважати себе, або розуміти, що ця структура є недієвою.
Ірина Соломко: Для вас виступ Президента став якоюсь новиною? На що ви звернули увагу?
Володимир Огризко: Ця трибуна для того, щоб висловитися по суті тих проблем, які стоять перед Європою, перед країнами, які підписалися захищати права людини, звернути увагу на ті проблеми, які сьогодні є, подумати над тим, яким чином їх можна вирішувати. Це мають бути справді серйозні, концептуальні виступи про те, яким чином рухатися далі. Це буває не так часто, депутати збираються не кожного дня. Від таких виступів я б очікував стратегічного бачення: що треба робити, які проблеми є перед структурою. Президент в цьому плані, як на мене, сказав абсолютно правильно: Росія – головна проблема цієї структури, вона порушує все, що можна, і що не можна. І на цьому тлі це вчорашнє рішення контрастує зі здоровим глуздом. Шантаж Росії на багатьох справив певне враження, особливо на тих, які готові робити все, що завгодно, що їм дають з Москви. Хребет у багатьох європейських політиків, на жаль, дуже гнучкий — коли треба стояти і серйозно захищати чиїсь інтереси, то багато з них дуже серйозно підтримує те, що підтримувати не можна.
Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.