Анна Калаур: Все почалося з того, що викладачка Анна Гекель розповіла мені, що професор Володимир Годовський домагався її багато років тому. Під питаннґя була її робота, він казав, що якщо буде спати з ним, то залишиться на посаді, як ні – до побачення. Тоді ми почали шукати ще джерела. Більшість дівчат про ці домагання розповідали подругам, батькам про це не говорили.
Усі люди, яких він домагався, були залежні від нього. Тобто, більшість з них були у якійсь безвиході. Комусь треба була робота, хтось хотів вступати, хтось хотів домовитися за гуртожиток. Тобто усі ці люди потрапляли у якісь скрутні ситуації. Бувало й таке, що якась дівчина йому просто сподобалась і він домагався її.
Розслідування було легше завалити, ніж довести до кінця. Про те, що люди говорили мені правду свідчить те, що всі вони не пов’язані між собою, я шукала їх різними способами, але всі розповідали одне й теж. Також ми провели експеримент: попросили одну з випускниць кафедри піти до завідувача і попросити, домовитися за місце в гуртожитку. При зустрічі він натякав їй на інтимний зв’язок, говорив, що буде платити за гуртожиток, якщо буде крепко цілувати, казав, яка в неї гарна спідниця, подарував, як і усім блокнот, і т.п.. Також обіцяв, що влаштує на державну форму навчання.
Ірина Цибух: Сексуальні домагання це не лише про секс. Це і словесні домагання, і дотики, і натяки. Але доки вина людини не доведена, не можна стверджувати, що ці домагання були. Чи можна довести те, що домагання були, у суді?
Анна Калаур: Коли під час розслідування я зверталася до правозахисних організацій, то дізналася, що такої практики в Україні немає. Існує ст.154 ККУ про примушування до вступу у статевий зв’язок, яка, на жаль, не дієва на практиці. На мою думку, найдієвішим тут було саме створення журналістського розслідування. Так принаймні бачимо результат у публічній площині – ця людина більше не займає свою посаду.
Ірина Цибух: Куди звертатися і що робити людині, яка стикається з такою поведінкою того ж таки, наприклад, завідувача кафедри у своєму ВНЗ?
Анна Калаур: По-перше, з цим не треба миритися. Треба звертатися до правозахисних організацій, які на умовах анонімності гарантували б і психологічну підтримку, і юридичний захист. Більшість людей писали заяви в деканат, скаржились ректору, у результаті все це зникало. Це може, навпаки, бути пасткою і так можна собі нашкодити, тому в першу чергу треба звертатися до незалежних експертів. Заява в поліцію – теж як варіант, але як відреагують правоохоронці не можна передбачити.
Після публікації розслідування люди розділилися на два табори. На щастя, тих, які засуджували дії дівчат, була меншість. Володимир Годовський спочатку пішов на лікарняний, менш, ніж за два тижні, написав заяву на звільнення, звільнився з посади завідуючого і звільнився з університету.
За заявою колишньої викладачки Алли Геккель відкрили кримінальне провадження. Проблема в тому, що домагання відбувалися досить давно.
Інші героїні заяви не писали, здебільшого тому, що не вірять правоохоронним органам.
Цим матеріалом я хотіла показати людям, що якщо хтось торкається їхніх особистих питань, зазіхає на зону комфорту – не треба про це мовчати і боятися.