фото Українська правда
Андрій Куликов: Національна платформа провела відкрите обговорення: «Як креатив і культура об’єднують Україну?». Яке місце займає культура, креативні індустрії у країні?
Юлія Тищенко: Культуру розуміємо у цьому випадкові у широкому сенсі. Культура — це не тільки прояви елітарних творчих здобутків. Це і питання мас-культури, різноманіття для різних аудиторій. Це не просто «галочка» у якихось документах, це жива площина того, що нас або об’єднує, або роз’єднує, формує в різних прошарках різні наративи, різне бачення. Це складові, про які потрібно говорити, це наше обличчя.
Андрій Куликов: Різноманітність, різні обличчя — наскільки це близько до багатокультурності?
Юлія Тищенко: Якщо ми це сприймаємо як наш взаємний ресурс, направлений на розвиток, згуртованість, створення нових можливостей, а не як цілковиту загрозу, тоді це позитив. Подобається нам це чи ні. Різні верстви нашого суспільства по-різному можуть сприймати реалії.
Андрій Куликов: Коли йдеться про реінтеграцію і роль культури, культурно-мистецьких заходів, наскільки ви вважаєте можливою співпрацю людей, які мешкають на підконтрольній українському урядові території та в анексованому Криму, в окупованих частинах Донецької та Луганської областей?
Юлія Тищенко: Стосовно кримської ситуації, я знаю такі культурні проєкти. Вони скеровані на розвиток літератури, культури, мови кримських татар. Заходи відбуваються останні роки онлайн. До всього є питання безпеки тих учасників, які проживають на окупованих територіях, у тому ж Криму. Стосовно Донецької та Луганської областей, звісно, зв’язки між митцями є. Але складно пригадати потужні проєкти. Тут справді є питання безпеки. Сьогодні це величезний виклик для нас у плані культури та реінтеграційних процесів.
Андрій Куликов: Хочу звернути увагу на вашу публікацію на «Українській правді» під назвою «Тимчасово окуповані території: довгий шлях додому». У цьому шляху наскільки важливим є питання культури?
Юлія Тищенко: Це одна із суттєвих складових. Це і культура загальних наративів, сприйняття іншого, оточення. Це не щось застигле, яке керується кимось. Коли світло в кінці тунелю все ж таки з’явиться, то стане більше розбіжностей у сприйнятті культури. Ми маємо бути готові це пройти.
Повністю програму слухайте у доданому аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS