Що це означає, запитаємо в філософа і політолога Олександра Маслака, з яким ми зв’язались телефоном
«Я б охарактеризував цю подію як спробу однієї політичної партії відновити українську державність. Ми не повинні ані перебільшувати, ані применшувати значимість цієї події. Дійсно, люди, які це зробили (революційна фракція Українських націоналістів Бандери), мали і бажання і волю відродити українську державу. Інша справа, що багато в чому ці дії носили партійний характер, і відповідно результати могли бути лише такими, якими вони були, — державність не вдалося утримати, і за кілька тижнів все закінчилося», — розповідає історик.
Тоді в словах Ярослава Стецька пролунало прагнення співпрацювати з гітлерівською Німеччиною. Олександр Маслак говорить, що на той час для країн, які не мали державності, це була певна політика.
«Дійсно, була Німеччина, яка тоді перемагала на всіх фронтах, і вони сподівалися з її допомогою відновити свою державність. Взагалі, якщо ми подивимось на географічну карту Європи того часу, то крім Польщі та частини Чехії, фактично вся інша частина центральної Європи в Балкан підтримала Гітлера, була де-факто його союзником — Болгарія, Румунія, Хорватія, Словаччина, Угорщина. Вони фактично були сателітами нацистської Німеччини. І лідери національних рухів країн Балтії теж сподівалися якимось чином домовитися з Німеччиною, та там теж все провалилося, тому що Німеччина не бачила незалежності цих держав», — пояснює Олександр Маслак.
Повну версію розмови слухайте в доданому звуковому файлі.